Історії всіх внутрішньо переміщених українців починаються майже однаково: життя іде своїм плином, але війна і постійна небезпека змушує людей радикально міняти все і водночас. Але всіх ВПО об’єднує одне – як би важко, складно і болісно не було, вони не здаються, хапаючись за кожен шанс покращити свою долю, повідомляє Кіровоградський обласний центр зайнятості.
У ситуацію повної невизначеності потрапила й Кобзар Оксана Миколаївна, уродженка Донецької області з м. Торецьк. Через постійну загрозу життя, ще з початку воєнних дій, вона зі своєю великою родиною була вимушена покинути домівку. Переїхала жінка на Кіровоградщину, зупинившись у Знам’янці. Спочатку переселенка мала надію на повернення, але з часом вирішила залишитись назавжди.
Питання роботи постало одним з першочергових: «Ситуація у нашій сім’ївідразу склалась непроста. Я єдиний годувальник у родині, фінансове забезпечення лягає на мої плечі. Я маю третю групу інвалідності. У мене двоє стареньких батьків, за якими треба доглядати. В чоловіка хвороба, що не дозволяє в повній мірі забезпечувати родину, є маленькі онуки. Тож коли ми вирішили питання з житлом, треба було відразу шукати роботу, ніколи було розслаблятися», – ділиться Оксана Миколаївна.
Оксана звернулась до Знам’янського управління Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості з метою надання допомоги у працевлаштуванні.
Свого часу жінка вчилася на бухгалтера, але попрацювати за фахом не вдалось – були відмови через відсутність професійного досвіду. Щоб вийти з замкненого кола, жінка опановувала інші сфери: працювала барменом, продавцем непродовольчих товарів.Вже тут у Знам’янці коли ж стала на облік, разом з кар’єрним радникомсклала індивідуальний план працевлаштування, у якості потенційних роботодавцівобраладекілька підприємств та магазинів міста. Тазнайти підходящу роботу довгий час не вдавалось.
За станом здоров’я Оксані Миколаївні рекомендовано працевлаштування в умовах приміщення, необхідно уникати переохолодження, взаємодії залергенами. Варіанти, які траплялись, за словами жінки, не підходили. Але Оксана Кобзар – борець. Вона невтомно продовжувала пошуки, не опускаючи рук.І врештінадійшла гарна пропозиція – у ФОП Криниці Поліни Павлівниз’явилась вакансія продавця продовольчих товарів у магазин «Лавка продуктів».Не вагаючись,Оксана взяла направлення, успішно пройшла співбесіду з керівником, в результаті якої домовились про стажування, адже умови роботи влаштовували. А вже у вересні поточного року жінка була офіційно працевлаштована.
«Мені справді дуже подобається робота, задовольняють умови, зарплата, колектив, розташування недалеко від місця проживання, загалом – все!За сприятливих обставин, сподіваюсь, в цій організації зможу професійно і кар’єрно зростати», – відзначає Оксана Кобзар.
Ми бажаємо героїні цієї історії успіху і благополуччя, а іншим шукачам роботи –віри у свої сили і незламності духу. Втім, незламність – це характерна риса українців. Тож впевнено йдемо разом до Перемоги – і загальнонаціональної і в особистих досягненнях.
Запис #громадськемісце Історія пересленки: на Кіровоградщині жінка опанувала нову професію #кропивницький #kropyvnytskyi спершу з’явиться на Громадське Місце Кропивницький.