<p style="text-align:justify">У Львові працюють над реставрацією вивіски магазину електротоварів. Цим займається проєкт “Рудименти Львова”, ідейною натхненницею якого є Ярина Короткевич. Дівчина вже зібрала від небайдужих містян більшу частину суми на реставрацію та координує і роботи з відновлення вивіски.</p> <p style="text-align:justify">Розмовляємо з Яриною про те, чим цінні старі радянські вивіски і як львів’яни об’єдналися навколо реставрації.</p> Про проєкт “Рудименти Львова” <img alt="" height="450" src="/static/ckef/img/rudmenty%20lvova.jpg" width="600"> Ярина Короткевич <p>Ярина Короткевич — дослідниця, мисткиня, арт-менеджерка і кураторка культурних проєктів як у Львові, так і за кордоном. Працювала у низці культурних організацій, організовує виставки та мистецькі резиденції. Зараз доєдналася до команди мистецького-подієвого простору “Історія” у приміщенні колишніх залізничних міських квиткових кас. Дослідженням вивісок займається у свій вільний від роботи час.</p> <p style="text-align:justify">Проєкту “Рудименти Львова” трошки більше року. Спершу Ярина створила сторінку в Instagram, на якій викладала атмосферні світлині вивісок, а згодом її натхнення вийшло далеко за межі соцмереж. Сталося це після поїздки до польського Вроцлава.</p> <p style="text-align:justify">“У Вроцлаві є дуже класний креативний хаб на вулиці Руській, де розташована Galeria Neonow Wroclaw, яка виставляє відреставровані вивіски 60-х років.</p> <p style="text-align:justify">Для Вроцлава і загалом для інших польських міст неонові вивіски — це і досі популярна річ в оформленні міста.</p> <p style="text-align:justify">Ця ідея мене захопила. А поїздка підсилила мою увагу до вивісок радянського часу, які є у нас”. На розуміння того, що вивіски 60-х років мають мистецьку цінність, Ярину надихнув не лише польський досвід, а й однодумці з Києва. У столиці вже на той момент активно набирала обертів ініціатива “Має значення”, яка також займалась реконструкцією міських вивісок.</p> <p style="text-align:justify">“Спочатку я для себе просто це каталогізувала – робила фотографії, тримала у себе в голові. Потім зрозуміла, що того масиву так багато, що його вже конче потрібно десь фіксувати і висвітлювати, а формат Instagram-сторінки для мене зручний і досить інформативний. У відповідь на мої фото люди почали ділитися своїми ідеями, надсилали свої локації. Почала формуватися певна спільнота”, – каже Ярина.</p> Вивіска, з якої все почалося <img alt="" height="400" src="/static/ckef/img/rudmenty%20lvova5.jpg" width="600"> Вивіска 1972 року на магазині "Електротовари" у Львові <p style="text-align:justify">Проєкт “Рудименти Львова” — це повністю затія Ярини, яка тримається на її ентузіазмі і підтримці однодумців. Першою дівчина взялася відновлювати вивіску на магазині “Електротовари”. Цією ідеєю вона захопилася у січні 2024 року, коли її допис про вивіску на Левицького, 26 набрав розголосу. Великими рушіями тоді стали “Має значення”, які консультували і мотивували до дій.</p> <p style="text-align:justify">Це вивіска 1972-го року, вона є і найбільшою за розмірами і водночас найбільш промовистою серед зосереджених у історичному центрі міста — зауважує дівчина. Коли Ярина опублікувала фото старої вивіски, багато людей написали, що її однозначно треба відновлювати. Та перш, ніж приступати до робіт, Ярина пішла домовлятися із власницею магазину. Отримавши дозвіл, Ярина чекала на зелене світло від міських органів влади, тому що будинок є місцевою пам’яткою архітектури.</p> <p style="text-align:justify">“У цьому будинку нашарувалося безліч стилістичних епох та історичних постатей. Починаючи від одного із найцікавіших львівських архітекторів Фердинанда Каслера, закінчуючи унікальними сецесійними вітражами в інтер’єрі.</p> <p style="text-align:justify">Словом, будинок унікальний, і на ньому не менш цікавий рекламний елемент радянського часу. Тому треба було поговорити із комісією, яка затверджує вивіски, оскільки будинок є пам’яткою, прийти на прийом громадян в управління охорони спадщини. Всі ці шляхи я проходила”, – каже дівчина.</p> <img alt="" height="600" src="/static/ckef/img/rudmenty%20lvova3.jpg" width="450"> <p style="text-align:justify">Коли Ярина розповідала про свою ідею із реставрацією вивіски — всі чиновники реагували з подивом, але доволі позитивно. Адже такого ще ніхто у місті не робив.</p> <p style="text-align:justify">Останній етап у бюрократичному колі – подання листа в ЦНАП з повним описом запланованих робіт. Відповідь надійшла приблизно через місяць. Відтак в Управлінні охорони історичного середовища повідомили, що вони не заперечують проведенню реставраційних робіт.</p> Про пошук команди <img alt="" height="400" src="/static/ckef/img/rudmenty%20lvova6.jpg" width="600"> <p style="text-align:justify">Коли нарешті настав час приступати до робіт — все майже зірвалося в один момент. Адже на самому початку колеги із київської організації “Має значення” обіцяли допомогти Ярині і забрати до своєї майстерні у Києві. Однак поки дівчина вирішувала бюрократичні питання, київська ініціатива припинила свою діяльність. Тоді Ярина зрозуміла, що це треба робити самій все у Львові.</p> <p style="text-align:justify">“На сторінці “Рудиментів” я кинула клич, що ми шукаємо тих, хто готовий відгукнутися на реставрацію вивіски: як консультант, фінансово, чи як соціально-відповідальний бізнес. Відгукнувся реставратор, який має досвід, який звів мене з умілими майстрами, які реставрують як спадщину умовно 18-го століття, так і більш сучасні речі, як у нас”. Як тільки майстрів знайшли, почали оцінювати масштаби роботи і стан вивіски. Коли літери демонтували, почали розбирати металеві основи-коробки. У внутрішній частині букв виявили залишки оригінального червоного кольору, відносно якого обирали колір вже для нового покриття.</p> <p style="text-align:justify">Найбільше пошкоджень знайшли на правій частині вивіски – деякі букви були наскрізь дірявими. Пластик за цей час зносився й розсипався від найменшого контакту, також не працювали неони. Від руйнації цю вивіску врятувало вдале розміщення під наріжним балконом, який захищав її від опадів і сонячних променів.</p> Про збір донатів <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/IMG_0754.jpeg" width="600"> <p style="text-align:justify">Далі Ярина склала кошторис. Сума вийшла немалою — від 200 до 230 тисяч гривень, втім із потенціалом до здешевлення проєкту. У липні дівчина оголосила збір коштів. Хоча спершу вона довго не наважувалася на цей крок. Каже: під час війни їй було незручно просити гроші, але згодом вирішила, що сприятливого часу для цього ніколи не буде. “Наразі в нас зібрано приблизно 135 тисяч гривень. З них половина приблизно вже витрачена на закупівлю матеріалів, фарб, грунтівки, пластикових вкладишів оплату перших робіт, логістики. Є люди, які допомагають, але не на щоденній основі з цим працюють. Як, власне, і я”, – каже Ярина.<strong> </strong></p> <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/IMG_0760.jpeg" width="600"> <p style="text-align:justify">Не всі підтримали задум проєкту. І на це є дві причини. По-перше, не всі розуміють, навіщо реставрувати радянські вивіски. Іншій категорії людей не сподобалось, що під час війни збирають кошти на реставрацію, а не на військо.</p> <p style="text-align:justify">І, як вже зазначала дівчина, вона це добре розуміла, тому до останнього відтягувала питання із відкриттям збору.</p> <p style="text-align:justify">“Я завжди кажу, що, на жаль, в нашій країні ніколи не буде доречного часу, щоби займатися спадщиною. Усе своє життя я чую, що культура – не на часі.</p> <p style="text-align:justify">Спадщина, увага до свого минулого — є там, грубо кажучи, де є зайві гроші. І де є суспільство, яке не думає про те, як вижити, як ми зараз. Я це розумію і не дивуюся, що хтось агресивно реагує на цю ідею. Я завжди наголошую, що ваш донат — це добровільна річ і агітую підтримати нашу ідею лише після донату на військовий збір”, – каже Ярина.</p> <p style="text-align:justify">Разом з тим, близько 300 людей вже підтримали реставрацію. Серед них є як пересічні містяни, так і відомі діячі, експерти в архітектурі, культурі та спадщині.</p> Про радянські вивіски <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/IMG_0757.jpeg" width="600"> <p style="text-align:justify">Ярина впевнена: пам’ятки, які належать за часовими мітками радянському часу, не варто одразу демонтувати. Адже вони є наочним свідченням того, як у часи, коли російське домінувало в усьому, ми мали дизайн і рекламу українською мовою.</p> <p style="text-align:justify">У такий спосіб мисткиня прагне зафіксувати українську мову в "радянському місті":</p> <p style="text-align:justify">“Вивіска на магазині “Електротовари” висіла на цьому будинку 50 років, останні 15 – вщент побита і брудна. Чи це є повагою до архітектора будинку, до міста як такого, до його мешканців? У нас є багато відреставрованих рекламних написів польської та австрійської доби. До прикладу, минулого року відреставрували павільйон східних торгів початку 20 століття в Стрийському парку з польськими написами, що я вважаю чудовим.</p> <p style="text-align:justify">Але чому до польської спадщини в нас є сентимент, а те, що створене в радянський час українцями в українському місті, українською мовою ми одразу “віддаємо” радянській епосі і не присвоюємо собі?”.</p> Про труднощі реставрації <img alt="" height="907" src="/static/ckef/img/rudmenty-lvova7-1741722707.jpg" width="1360"><img alt="" height="1080" src="/static/ckef/img/rudmenty-lvova8-1741722707.jpg" width="1080"><img alt="" height="1080" src="/static/ckef/img/rudmenty-lvova12-1741722708.jpg" width="1080"><img alt="" height="800" src="/static/ckef/img/rudmenty-lvova10-1741722708.jpg" width="1200"> <p style="text-align:justify"> Для того, щоб відреставровувати подібні вивіски, окрім донатів потрібні сильні руки, каже Ярина:</p> <p style="text-align:justify">“Цей процес простий і непростий водночас. Спочатку треба здійснити демонтаж, далі – очистити метал піскоструйним способом, потім оцинкувати і пофарбувати. Це базові роботи. Для цього потрібні просто “рукасті” люди, які вміють акуратно, добре зробити”.</p> <p style="text-align:justify">Ярина додає: складніше буде працювати з неоном. Спочатку довго шукали підрядника. Спершу думали їхати до фахівця з Києва, згодом знайшли майстра у Трускавці. Радіє, що так вдалося одним махом вбити двох зайців: і час зекономити, і обійтися без витрат на довгу дорогу. У питанні неону вирішили залишити лише зовнішній неон по контуру літер, аби здешевити проєкт, адже оригінально трубки неону заходили і всередину коробок букв.</p> Про свою місію і плани <img alt="" height="600" src="/static/ckef/img/rudmenty%20lvova2.jpg" width="411"> <p style="text-align:justify">Ініціатива Ярини “Рудименти Львова” обліковує та досліджує радянські вивіски українською мовою. Проєкт концентрується на тому, як в умовах радянської пропаганди та домінації російської мови в міському просторі Львова все ж знаходилося місце для вивісок, реклами та дизайну українською із унікальними художніми рішеннями:</p> <p style="text-align:justify">“Моя місія — хоч трошки підважити стереотип, що спадщина – це щось дуже давнє. Якщо дослідити, звернути свою увагу й спробувати розвинути потенціал, то можна надати цінність і чомусь більш утилітарному”. Також Ярина пропагує дбайливе ставлення до міста. Бо каже, що через людську байдужість на наших очах зникає багато потенціалу:</p> <p style="text-align:justify">“Можливо, перший випадок відреставрувати вивіску 70-х стане способом показати потенціал”.<strong> </strong></p> <p style="text-align:justify">Ярині такодж вдалося налагодити контакт з міським управлінням охорони історичного середовища. Там підтримують її проєкт, сприяють пошукам чи запитам. Щоправда, місто поки не має змоги виділяти кошти на подібні реставрації.</p> <img alt="" height="1080" src="/static/ckef/img/rudmenty-lvova13-1741722771.jpg" width="1080"><img alt="" height="1080" src="/static/ckef/img/rudmenty-lvova14-1741722771.jpg" width="1080"> <p style="text-align:justify">У співпраці із управлінням архітектури та охорони історичного середовища Ярина напрацьовує каталог вивісок, який стане інструментом для порятунку таких об’єктів в майбутньому.</p> <p style="text-align:justify">“Я формую каталог, де описую приблизний рік, стан, чого потребує чи не потребує вивіска. Деякі вивіски знаходяться на збанкрутілих установах, на заводах. З ними юридично нічого не можна вдіяти, бо це приватна власність. Але коли ми напрацюємо цю базу вивісок і визнаємо ту чи іншу вивіску елементом, який підлягає охороні, це стане можливим. Ми співпрацюємо, я дуже тішуся, що це рухається, і це цікаво їм”, – каже Ярина. Яку вивіску хотіла б відреставрувати наступною дівчина ще не знає. Натомість, у неї є ще велике бажання видати альбом або книгу з фотографіями вивісок. Також мисткині цікаво займатися архівними дослідженнями і знайти імена авторів цих робіт.</p> <p style="text-align:justify">“Влітку я мала нагоду опрацювати світлини у Міському медіархіві (Центр міської історії). Опрацювання лише малої частини матеріалу зайняло понад 15 годин роботи. А якщо додати ще роботу в державних архівах, то важко уявити, скільки часу знадобиться. Мені цікаво віднайти оригінальні креслення вивісок, планувальні документи. Частина з тих вивісок були зроблені підприємством, яке вже не існує, і де їхні документи — ніхто не знає”.</p> <p>Також у планах дівчини — подаватися на гранти та стипендії, щоб розвивати свій проєкт. Вона вірить, що одного разу це захоплення переросте у щось справді грандіозне і знакове для Львова.</p> <img alt="Як художниця Анастасія Лелюк та мешканці Українки створюють найбільшу сучасну мозаїку в Україні" height="230" src="https://bzh.life/static/img/5/8/580_1030_608x0.jpg" width="380"> Як художниця Анастасія Лелюк та мешканці Українки створюють найбільшу сучасну мозаїку в Україні Валерія Паненко 27 січня 2025 <p>Фото: надані Яриною, а також Софія Короткевич</p>