У 19 столітті на річці Південний Буг та її притоках стрімко та масово будувалися водяні млини. З тих, які збереглися до наших днів, на Миколаївщині не так вже й багато, але один із млинів не тільки зберіг свій первісний вигляд, а й полюбилася туристам.
Редакція сайту 0512.ua вирішила розповісти історію п’ятиповерхової будівлі, збудованої два століття тому у Миколаївській області – водяний млин Скаржинського. Історія цієї будівлі бере свій початок ще задовго до об’єкта, що його можна побачити сьогодні.
Так, у 18 столітті нащадок польського роду та полковник Бузького полку Петро Скаржинський викупив у генерала Теккелі село Мигію, яке складалось з 6895 гектарів землі. Скаржинський зайнявся освоєнням та благоустроєм придбаних земель. Тоді був побудований млин, який проіснував 64 роки, але через потужний паводок у 1840 році, підприємство опинилося під водою.
Проте за рік друге життя Мигійському млину дав вже син Петра Скаржинського – Віктор Скажинський.
На верхніх поверхах будівлі знаходилися передавальні механізми, вище – вальцювальні верстати, дві пари французьких жорнів, ще вище – 8 крупорушок, апарат для перемішування борошна, 20 елеваторів та відділення для очищення зерна. Працював млин за допомогою підвісної турбіни, потужністю 225 кінських сил та переробляв за добу до 3 тисяч кубів зерна. Будівлю виконано з місцевих матеріалів – граніту Мигіївської каменоломні та цегли місцевого цегельного заводу.
Цей млин прославив господаря і Мигію на багатьох місцевих і зарубіжних ринках, оскільки купці дізналися про чотири види високоякісного борошна і багато круп, які виробляв млин. Через деякий час через Одеський порт продукти Скажинського поїдуть на міжнародний ринок до Константинополя. Ці роки історія назве “золотим віком” млина.
Ще кілька разів видозмінювалася будова млина, удосконалюючись технічно. 1884 року спадкоємець роду Скаржинських – Йосип Скаржинський замовив будівництво об’єкта у архітектора Владислава Яскульського. Через чотири роки спорудили п’ятиповерхову цегляну будівлю. Об’єкт приніс популярність собі та власнику у всій окрузі. На той час це було величезне підприємство, яке за добу переробляло 32 тонни зерна, а згодом ще більше.
Красива конструкція в 5 поверхів мала мансарду та двоповерхову вежу. У нижніх поверхах працював магазин, що торгує крупами та борошном, поряд знаходилися квартири для робітників.
Через 9 років після будівництва, млин сильно постраждав під час пожежі – усередині все вигоріло вщент, але стіни вистояли. Млин відновили і в тому вигляді він простояв до наших днів.
Змінилося лише одне – на початку 20 століття нащадок Скаржинських зняв з млина жорен і встановив замість них найпростіші турбіни з електрогенераторами. Млин став гідроелектростанцією, і до 2011 року старовинна гідроелектростанція працювала, забезпечуючи електрикою і саму Мигію, та кілька сусідніх сіл.
Сьогодні сторічна будівля водяного млина Скаржинського є пам’яткою архітектури та одним із найважливіших туристичних об’єктів Миколаївщини.
За матеріалами “Україна інкогніто”.
Фото з інтернету
Джерело: 0512.com.ua