На YouTube-каналі «У моїй голові» Андрій Козінчук простою мовою говорить про страх, вигорання і життя на війні. Його також знають за позивним «Козєй». Ми зібрали підтверджені етапи його біографії з інтерв’ю, не доповнюючи прогалини здогадками.
Козінчук народився в селі Березівка Івано-Франківської області. Точної дати народження у відкритих джерелах немає: у лютому 2021 року він казав, що йому 36 років, а до Київського військового ліцею вступив у 1998-му, коли йому було 13. Це дає змогу говорити лише про середину 1980-х. Підтверджених фактів про зв’язок Андрія Козінчука з Тернопільщиною немає.
Його шлях пройшов від військового ліцею та навчання на психолога до служби в ЗСУ й роботи з ветеранами. Нижче — основні етапи, про які він розповідав у публічних інтерв’ю.
Звідки починається біографія Андрія Козінчука?
Дитинство в Березівці Козінчук описував як «мегацивільне»: він любив читати й грати в приставку, але не планував пов’язувати життя з казармою. У 1998 році, у 13 років, вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Перехід від домашнього життя до дисципліни був різким. До 17 років він уже вирішив стати військовим, хоча тяжів до гуманітарних предметів, а не до точних наук.
Після ліцею Козінчук вступив на психологію до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спершу хотів вивчати переклад, але не вистачило коштів, тож обрав психологію. На третьому курсі, за його словами, випадковий вибір почав ставати покликанням. Тоді ж він проходив стажування у військових частинах. Точних дат навчання у відкритих джерелах немає; йдеться про початок 2000-х.
Ранні роки біографії відомі не в усіх деталях. Перевірені інтерв’ю не дають точного року народження чи докладної історії шкільного життя, тому заповнювати ці прогалини припущеннями не варто.
Як складалася його професійна діяльність?
Після університету Андрій Козінчук близько п’яти років служив у Головному управлінні розвідки. У 2012 році звільнився: хотів зайнятися бізнесом і відчував, що його недооцінюють. Цивільний період виявився коротким. Після Майдану й початку війни у 2014 році він пішов психологом у добровольчий батальйон на Луганщині та воював до 2016-го. Там отримав позивний «Козєй».
Після 2016 року Козінчук працював із ветеранами, їхніми родинами та людьми, які чекали на близьких. Був активістом ГО «Побратими», одним зі співавторів ідеї київського Veteran Hub, психологом у Департаменті патрульної поліції та в кризовій службі. Також проводив для бізнесу тренінги про спілкування з ветеранами. Ця робота поєднувалася з його публічними виступами.
| Період | Місце і роль | Ключові події |
|---|---|---|
| 1998 — початок 2000-х | Київський військовий ліцей | Перехід від цивільного життя, рішення стати військовим |
| Початок 2000-х — 2012 | Університет Шевченка, ГУР | Психологія, близько 5 років розвідки, звільнення в 2012-му |
| 2014–2016 | Добробат на Луганщині | Психолог, участь у бойових діях, позивний «Козєй» |
| 2016–2022 | ГО «Побратими», Veteran Hub, патрульна поліція | Адаптація ветеранів, публічна діяльність |
| 2022 — нині | 67 ОМБр | Заступник командира з морально-психологічного забезпечення, робота з ~170 бійцями |
Джерело: інтерв’ю Андрія Козінчука (Frontliner, 2023; Sestry.eu, 2025–2026).
Громадська робота й служба частково відбувалися паралельно. Після 2022 року публічні проєкти також не зникли повністю.
Завдяки чому Андрій Козінчук став відомим?
Його публічний образ пов’язаний із поєднанням психологічної освіти та бойового досвіду. У 2014–2016 роках Козінчук не лише консультував, а й брав участь у бойових діях. Пізніше працював із ветеранами через «Побратими» та долучився до ідеї Veteran Hub, який мав стати місцем адаптації без зайвої бюрократії.
У 2021 році він став головним героєм документального фільму. Влітку 2022-го запустив YouTube-канал «У моїй голові», де простою мовою пояснює страх, провину, вигорання, проблеми зі сном і побутові кризи під час війни. Канал має десятки тисяч підписників, і через нього Козінчука часто впізнають цивільні. Він також дає інтерв’ю, зокрема Frontliner, RBC-Україна та Sestry.eu.
У розповідях про психологічну роботу Козінчук наголошує на контакті з бійцями там, де вони перебувають, а не лише в кабінеті. Після 2014 року, а особливо з 2022-го, така робота охоплює оцінювання стану, перевірку сумісності з бойовими завданнями та розмови про страх. До неї належать і базові речі: сон, їжа та відпочинок. Психологічна підтримка стає частиною повсякденної роботи підрозділу, а не окремою послугою.
Що відомо про його діяльність нині?
За даними на 2025–2026 роки, Андрій Козінчук служить у групі інженерного забезпечення 67-ї окремої механізованої бригади. Він обіймає посаду заступника командира інженерно-саперної роти з морально-психологічного забезпечення. Опікується приблизно 170 бійцями, яких називає «дітьми», і поєднує штабну, супровідну та польову роботу. За його словами, підрозділ брав участь у боях під Бахмутом, Кремінною, Куп’янськом та на інших напрямках.
Козінчук і далі дає інтерв’ю, веде канал «У моїй голові» та проводить тренінги. У публічних розповідях він відділяє попередню роботу в патрульній поліції, де працював до повномасштабного вторгнення, від нинішньої служби. Точних дат останніх ротацій у відкритих джерелах немає. Посаду й бригаду підтверджують кілька незалежних інтерв’ю.
Щоб перевірити, чи актуальна інформація про службу, дивіться на дату конкретного інтерв’ю. У біографічній довідці це особливо зручно: згадки про роботу в поліції стосуються періоду до повномасштабного вторгнення, а найновіші інтерв’ю 2025–2026 років описують його службу в 67-й ОМБр.
Запис Андрій Козінчук — військовий психолог і офіцер ЗСУ спершу з’явиться на TV_TE.