Фестиваль відповідальності та безбар’єрності відбувся 17 жовтня в Черкасах. Його провели громадські організації «ЕКО-мушля» та «Спілка людей з інвалідністю “Перспектива”» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проєкту «Простір рівних можливостей: територія відповідальності та безбар’єрності». На тематичних локаціях відвідувачі робили аплікації, прибирали ліс, слухали розмови про відповідальність і дізнавалися про цифрові сервіси міста. Захід приурочили до Всеукраїнського дня відповідальності людини, який відзначають 19 жовтня.
Організатори запросили людей з інвалідністю, ветеранів, людей літнього віку, молодь, сім’ї з дітьми та всіх небайдужих жителів Черкаської громади. Проєкт спрямований на те, щоб у громаді було більше відкритого, безпечного й доступного середовища. Головна ідея фестивалю в тому, що відповідальність починається з кожного: у щоденних рішеннях, взаємоповазі й турботі про інших.
«Для радості, любові й дружби бар’єрів не існує»
Фестиваль відкрила Наталія Дребіт, співорганізаторка заходу. Готуючи фестиваль, організатори думали, що відвідувач має почерпнути з нього. Серед варіантів були радість, драйв і натхнення, проте команда зупинилася на відчутті свободи. Наталія Дребіт пов’язує його з тим, що людину чують і їй тут раді.
Безбар’єрність, на думку співорганізаторки, не зводиться до пандусів, тактильної плитки й підйомників. Вони потрібні, але це лише базові речі. Тема ширша й стосується повсякденного життя різних людей: батьків із дітьми, літніх людей, людей на кріслах колісних. Усі вони мають однаково легко пересуватися, бувати на заходах і брати в них участь.
– Це наші стереотипи, це наші внутрішні упередження. І на цьому фестивалі ми руйнуємо їх. Ми показуємо, що передусім бачимо перед собою людину, а потім уже її статуси. І кожна людина цінна, кожна людина важлива, – сказала Наталія Дребіт.
Наприкінці виступу вона запросила відвідувачів познайомитися з партнерами, гостями й лекторами фестивалю та обмінятися енергією й посмішками. Для радості, любові й дружби бар’єрів не існує, наголосила співорганізаторка.
П’ятнадцять пунктів про відповідальність
Звідки на такому заході з’явилася тема відповідальності, пояснила Ліана Деркач, керівниця проєкту «Простір рівних можливостей: територія відповідальності та безбар’єрності». Проєкт прив’язаний до Декларації відповідальності людини, її автором є Богдан Гаврилишин. У документі прописані п’ятнадцять пунктів, і саме за ними були сформовані всі локації на заході.
– Наша ціль – привернути увагу до проблеми доступності, відкритості, рівних можливостей і всіх тем, що стосуються маломобільних, вразливих категорій людей, школярів, які теж потребують уваги. Зокрема, ми взяли такий відкритий майданчик, щоб тут люди з різними можливостями відкрито поспілкувалися. Тут можна отримати корисні знання, обмінятися враженнями, досвідом і отримати задоволення, – розповіла Ліана Деркач.
Ще одна мета – нагадати про саму Декларацію та День відповідальності людини. Україна стала першою країною у світі, яка запровадила це свято в 2021 році.
Осінь на аркуші
Від розмов про принципи відвідувачі переходили до справ. На локації «Таланти» учасники клеїли аплікації на тему осені й осіннього настрою. Кураторкою локації була Ольга Ткаченко, представниця комунального закладу Маріупольської міської ради «M-Sport». За її словами, такий вид занять розвиває дрібну моторику й вчить працювати з екологічними матеріалами.
– На цій локації у нас аплікація на тему осені та внутрішнього стану, осіннього настрою. Мета – розвинути дрібну моторику, працювати з екологічними матеріалами. Це також комунікація і прояв себе в емоціях на витворі, – сказала Ольга Ткаченко.
Ліс без чужих речей
Місцевість, де відбувався захід, лісова, тож довкіллю та волонтерству відвели окремі локації. Кураторкою локацій «Довкілля» та «Волонтерство та взаємодопомога» стала Людмила Цимбалюк, керівниця ГО «ЮНІКС». Відвідувачів кликали долучитися до прибирання території, на якій вони перебували. Збирали все, що не належить до природних матеріалів.
– Волонтерство і довкілля – це локація, на якій можна долучитися до прибирання території, де ми з вами перебуваємо. Ми прибираємо все, що не є природними матеріалами, щоб зберегти довкілля і створити комфортний, затишний простір для розвитку і проведення таких заходів, як сьогодні, – розповіла Людмила Цимбалюк.
Відповідальність, яку вчать змалку
Про те, як формувати відповідальність змалку, говорили на локації «Відповідальне спілкування». Її кураторка – Анна Коломієць, коучиня, авторка курсу «Азбука виховання самостійної дитини», фіналістка програми «Молодь змінить Україну» 2018 року. Тоді вона представляла Україну в Австрії: команду добирали кілька місяців, і разом із нею Анна їздила до Відня. Австрійський досвід команда привезла додому, і вже з 2018 року Анна розповідає людям про відповідальність, про Богдана Гаврилишина й про те, чому важливо розвивати м’які навички.
На локації обговорювали п’ятнадцять принципів із Декларації відповідальності людини. Відповідальність, пояснила Коломієць, належить до м’яких навичок.
– Ці навички прививаються з малечку. Коли людина виростає, а навичка не сформувалася, пізніше потрібно багато зусиль, щоб її знову сформувати. Це має бути насамперед бажання. Якщо не буде бажання, зовнішніх та внутрішніх стимулів, то людина буде деградувати, – сказала Анна Коломієць.
Сьогодні вона працює з дітьми та батьками. Вчить їх відповідального спілкування й будувати продуктивні діалоги, які сприяють розвитку дитини зараз і в майбутньому.
Сервіси, які більше не треба шукати
Від родинних розмов фестиваль перейшов до практичних послуг. Локацію «Навігатор цифрових послуг» вела Катерина Холупняк, директорка КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації». Тема локації – цифрові сервіси міста. Відвідувачам розповідали, які з них уже працюють у Черкасах. Також Катерина Холупняк розповіла про новий сайт, який розробив інститут – СітіЧЕ, де зібрано всі сервіси міста.
Серед міських сервісів є онлайн-черги, до яких можна записатися, і можливість подати звернення онлайн. Раніше їх доводилося шукати на різних сайтах, а тепер вони зібрані разом.
Свічка в руках, жилет на плечах
Окрему територію фестиваль віддав локації «Безпека». Тут працювали Черкаська міська організація Товариства Червоного Хреста України та патрульна поліція Черкас.
Червоний Хрест представляв напрям психосоціальної підтримки та психосоціального здоров’я. Локація була для дітей, молоді й дорослих і стосувалася психологічного розвантаження. Учасники виробляли антистрес-іграшки та свічки з вощини.
Поруч розмістилася патрульна поліція. Правоохоронці показували патрульне авто й пропонували приміряти спорядження. Охочим роздавали світловідбивні жилети та пояснювали, чому їх важливо носити.
Свисток, який співає по-своєму
Окремий стіл із виробами тримав Андрій Граб, учасник фестивалю з порушеннями зору, який виготовляє керамічні свистки. Його свистки мають різні форми, здебільшого вони у вигляді тварин чи різних персонажів. Андрій походить із мистецької родини: сам він ліпить свистки, а розмальовує їх мама, яка також виготовляє мотанки.
– Вони всі гарно звучать, і кожен має свій унікальний звук. Я виготовляю їх так, щоб вони гарно співали, – розповів Андрій Граб.
За словами Андрія, для виготовлення одного виробу потрібно дві години. Спершу майстер ліпить із глини фігурку й доробляє дрібні деталі: лапки, вуха, мордочку. Найбільше часу забирає загладжування: поверхня має бути гладенькою на дотик. Усередині фігурки порожньо, тож майстер пробиває знизу отвір спеціальним інструментом і робить невелике заглиблення, від якого залежить звук свистка. Готовий виріб перевіряють одразу, поки глина м’яка.
До кераміки Андрій прийшов уже після втрати зору. За словами чоловіка, останні 20 років зір у нього був слабким, а з 2018 року, коли Андрій сильно травмував ногу й у рану потрапила інфекція, ситуація погіршилася. Остаточно чоловік втратив зір 2020 року.
У цей період його найбільше підтримувала мати. За словами Андрія, саме вона допомагала йому в усьому: орієнтуватися на вулиці, добиратися до лікарів і спеціалістів, ходити на навчання. А в 2021 року чоловіка запросили на проєкт «Ми бачимо світ на дотик», де він навчився працювати з глиною та виготовляти свистки.
– Ми тренувалися робити різні вироби, але мені найбільше сподобалися саме свистки. По-перше, це унікальні речі. По-друге, оскільки я не бачу, вони всі свистітимуть, співатимуть і звучатимуть по-своєму, – розповів Андрій Граб.
Нині Андрій продає вироби на маркетплейсах і на власних сторінках у Facebook та Instagram.
The post «Бачити людину, а не статус»: у Черкасах відбувся фестиваль відповідальності та безбар’єрності appeared first on Нова Доба.