На Миколаївщині завершилася Лідерська програма для ветеранів та ветеранок, яка проходила в межах проєкту «Точка повернення: програма підготовки громад до прийняття ветеранів». До навчання долучилися 13 учасників із трьох громад області.
Протягом п’яти зустрічей ветерани та ветеранки опановували навички лідерства, управління командами, вирішення конфліктів та реалізації власних ініціатив. Програма допомогла учасникам переосмислити свій досвід, визначити нові можливості для самореалізації та сформувати ідеї майбутніх проєктів. П’ятеро найактивніших отримали можливість продовжити роботу над громадськими ініціативами за підтримки менторів. Редакція 0512 розповість як проходило навчання, які ідеї виникли в учасників та де вони планують застосовувати отримані знання.
П’ять зустрічей, нові знання та можливості для розвитку
Лідерська програма була спрямована на розвиток навичок, які допомагають ветеранам й ветеранкам реалізовувати себе у професійному, громадському та особистому житті. Навчання складалося з п’яти зустрічей: чотирьох онлайн-тренінгів тривалістю по дві години та підсумкового восьмигодинного офлайн-заняття.
Учасники знайомилися з адаптивним та інклюзивним лідерством, вчилися делегувати завдання, мотивувати команди, визначати пріоритети, стратегічно мислити та управляти ризиками. Окрему увагу приділили зворотному зв’язку, вирішенню конфліктів та комунікації.
Під час заключної зустрічі ветерани й ветеранки працювали над питаннями громадської участі, обговорювали вплив конфліктів та поляризації на спілкування в громадах, а також вивчали життєвий цикл проєктів – від визначення проблеми до реалізації конкретної ініціативи. Важливою складовою навчання стало не лише отримання нових знань, а й можливість проаналізувати власний досвід, побачити сильні сторони та зрозуміти, як застосовувати їх у цивільному житті.
«Ветерани вже мають величезний досвід лідерства»
Тренеркою програми стала Ксенія Дубнюк, яка майже 22 роки працює у громадському секторі, займається громадським активізмом, стратегічними комунікаціями, лідерством та стратегічним мисленням. За її словами, одне з головних відкриттів під час навчання полягало в тому, що учасники вже володіли багатьма навичками, які в цивільному середовищі вважаються управлінськими. Військова служба дала їм практичний досвід відповідальності, командної роботи, делегування та ухвалення рішень у складних обставинах.
Я побачила, що у ветеранів дуже багато досвіду, практичного досвіду щодо лідерства, щодо управління командами. Вони дуже багато знають на практиці, мають дуже багато кейсів, – розповідає тренерка.
Однак перенести ці навички у цивільне життя, наголошує Ксенія Дубнюк, не завжди просто. Після завершення служби людина опиняється в середовищі з іншими правилами, темпом і способами взаємодії. Саме тому важливо допомогти ветеранам побачити цінність власного досвіду та знайти можливості для його застосування.
В першу чергу лідерство – це брати відповідальність на себе й рухатися відповідно до мети, – наголошує тренерка.
За словами Ксенії, лідерство не обов’язково означає керівну посаду чи створення великої організації. Воно може проявлятися у власному бізнесі, роботі підприємства, громадській діяльності або невеликій ініціативі, яка змінює життя людей поруч. Історії учасників програми показують, наскільки різними можуть бути ці шляхи.
Від військового підрозділу до управління власним бізнесом
Анастасія Зосімова пов’язала своє життя з військовою справою ще у 16 років, коли вступила до військового вишу. Після першого контракту займалася родиною та долучалася до сімейного бізнесу. Із початком повномасштабного вторгнення активно волонтерила, а згодом знову доєдналася до лав ЗСУ.
Після звільнення зі служби Анастасія рік працювала у суднобудівній компанії, а пізніше відкрила власне кафе та почала консультувати підприємців із питань залучення грантового фінансування. Маючи досвід керівництва військовим підрозділом і власною справою, вона прийшла на навчання з конкретним запитом – удосконалити навички управління командою та знайти нові інструменти для ефективної взаємодії з людьми.
Вирішила долучитися, оскільки я є лідеркою у своєму бізнесі, а на службі – була лідеркою підрозділу, тому питання якісного та ефективного лідерства для мене дуже актуальне. Особистий запит – освоїти нові інструменти для налагодження взаємодії з командою, «чекапнути» свої скіли в управлінні командою.
Найкориснішими для Анастасії стали інструменти побудови комунікації, розуміння різних стилів лідерства та способів вирішення конфліктів. Особливо важливо, що отримані знання вона вже почала застосовувати у власній справі.
Так, я розпочала роботу щодо окреслення кордонів, повноважень та зон відповідальності всіх учасників моєї команди.
Анастасія планує й надалі використовувати здобуті навички насамперед у бізнесі, а також в інших проєктах, до яких долучатиметься. Не менш цінним для неї став обмін досвідом з іншими ветеранами та ветеранками, які прийшли на програму з різних професійних сфер.
Мистецтво, ветеранська спільнота та пошук однодумців
Для ветерана Михайла Фатєєва участь у програмі стала ще однією можливістю для особистого розвитку та знайомства з людьми, які мають спільний досвід, але різні погляди й інтереси. До повномасштабного вторгнення Михайло працював диспетчером у Миколаївському порту та займався абстрактним живописом. Після волонтерської діяльності у 2024 році добровільно долучився до Збройних сил України. Того ж року під час Курської операції отримав поранення, після якого його бойовий шлях завершився.
Нині Михайло працює у Товаристві Червоного Хреста, у центрі роботи з ветеранами та ветеранками. Тому знайомство з ветеранською спільнотою, розуміння її потреб та залучення людей до різних активностей для нього має і професійне значення.
Водночас Михайло шукає однодумців, які поділяють його бачення ролі мистецтва та відповідальності ветеранів перед суспільством. Під час навчання він зміг по-новому подивитися на організаційні процеси, командну роботу та необхідність делегування.
Дуже важливо, що для себе нагадав тему про делегування процесів. Тому що насправді ефективний бізнес, ефективна організація тримаються на крутій команді. Не треба тягнути на себе ковдру, а вміти донести своїм людям те, куди ми рухаємося та які кроки нам для цього треба зробити.
Михайло також отримав можливість продовжити навчання в межах менторського супроводу. Для нього це стало додатковим стимулом рухатися вперед.
Ідея менторства після програми мені приємна й це тішить мене, що хтось вважає, що я та людина, котра гідна цього навчання. Я намагаюся використовувати всі можливості для особистого розвитку.
Його історія показує ще одну важливу сторону лідерства – для реалізації ідей потрібні не лише знання та особиста мотивація, а й люди, з якими можна об’єднувати зусилля.
«Я можу бути людиною, яка ці зміни створює»
Ще одна учасниця програми, Анна, яка долучилася до війська у 2018 році. До служби вона працювала у медичній сфері. Також Анна виховує трьох дітей.
На програму вона прийшла з розумінням того, що питання адаптації, соціалізації та реабілітації військовослужбовців після війни матимуть особливе значення. Водночас їй бракувало чіткого бачення, із чого починати реалізацію власних задумів.
Для реалізації своєї ідей мені бракувало розуміння – з чого почати та як правильно вибудувати свій шлях. Найцінішим для мене стало те, що програма навчила бачити свої сильні сторони, будувати команду, працювати з людьми та звісно нові знайомства.
Саме під час навчання в Анни виникла ідея медіапроєкту, присвяченого життю ветеранів після служби. Вона хоче розповідати про адаптацію, професійну реалізацію, сімейне життя та пошук себе після повернення.
Наступним кроком Анна бачить дослідження реальних потреб ветеранів, формування проєкту та перехід до його практичної реалізації. Але найголовнішим результатом програми для неї стало не лише розуміння, як розвивати власну ідею, а й зміна ставлення до своїх можливостей.
Головне, що я забираю після програми це відчуття, що я можу не лише хотіти змін, я можу бути людиною, яка ці зміни створює.
Саме таке усвідомлення власної спроможності тренерка Ксенія Дубнюк називає одним із важливих результатів роботи з ветеранами та ветеранками.
Я думаю, що це критично важливо. Вони мають відчувати, що вони можуть впливати і бути корисними, бути потрібними. Тому що вони були потрібні під час служби і вони мали й виконували певну користь. І з поверненням до цивільного життя вони залишалися знову ж таки потрібними і корисними вже в новому місці, в нових обставинах.
Від навчання до реальних змін: що далі?
П’ять зустрічей Лідерської програми завершилися, але для частини учасників робота над власними ідеями продовжується. За попередніми результатами фінального анкетування, про які розповіла Ксенія Дубнюк, учасники підвищили оцінку своїх знань і навичок щонайменше на 22%. А п’ятеро найактивніших ветеранів та ветеранок отримали можливість індивідуального менторського супроводу громадських проєктів.
Водночас тренерка наголошує: справжній результат навчання можна буде оцінити згодом – коли нові знання та ідеї перетворяться на конкретні дії.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»
Джерело: 0512.com.ua