Кілька місяців на передовій, поранені побратими, постійні атаки російських дронів та артилерії. Для бойових медиків 153-ї окремої механізованої бригади порятунок військових нерідко означає необхідність ризикувати власним життям.
Про роботу в умовах безперервних обстрілів, важкі втрати та відповідальність за життя побратимів розповіли бойовий медик із позивним Ку-ку та старша бойова медикиня Нона.
Десять врятованих життів і вісім відбитих штурмів
Боєць із позивним Ку-ку провів разом із побратимами кілька місяців на бойовій позиції. За цей час йому вдалося врятувати десять життів.
Поранення, з якими доводилося працювати, були різними — від кульових до уламкових. Іноді допомогу потрібно було надавати просто під ворожим вогнем.
«У хлопців були кульові та уламкові поранення. Один намагався дійти до нас із сусіднього бліндажа: сильна кровотеча, впав знесилений, кругом ворожі дрони, міни. Зустрів його, надав допомогу — евакуювали», — пригадує військовий.
Позицію, на якій перебував медик, російські військові намагалися штурмувати вісім разів. Захисникам вдалося відбити атаки.
Особливо важким для Ку-ку став вихід із передової. Дві доби військовий разом із побратимами перебував під загрозою ворожих ударів.
«Три кущі, під одним я, а два сусідні окупанти випалюють вщент. Емоції — найгірше, що траплялося зі мною у житті».
Внаслідок постійних обстрілів, зокрема застосування КАБів, артилерії та дронів, військовий отримав серйозні контузії.
До повномасштабної війни Ку-ку не мав стосунку до медицини. Необхідні навички він опанував уже під час служби.
«Навіть уколу боявся зробити, а тут — ні, бо хлопцям і так боляче, моя допомога їм — необхідність».
Найважчим для медика залишається усвідомлення, що через обстріли не кожному пораненому вдається допомогти вчасно.
Нині військовий проходить лікування. Після пережитого на передовій мріє про простий відпочинок.
«Хочу добряче попаритися в чанах, змити з себе сліди війни».
«Хлопці для мене — бородаті діти»: історія медикині Нони
Інший досвід має старша бойова медикиня 153-ї бригади з позивним Нона. До війська вона прийшла з медичною освітою та понад трирічним стажем роботи в реанімації, де рятувала дорослих і дітей.
У війську дівчина перебуває від початку повномасштабного вторгнення. Втім, мобілізуватися їй вдалося лише з третьої спроби.
«Попередні два рази відмовляли: молода — на той момент мені було 24».
Зараз Нона працює в артилерійському дивізіоні. Вона бере участь в евакуації поранених, надає допомогу та стежить за здоров’ям військовослужбовців.
Окрім безпосередньої роботи з пораненими, медикиня забезпечує передачу ліків на позиції та контролює медичні процеси дистанційно.
«Хлопці для мене — “бородаті діти”, поранення, хвороби погіршують їхнє здоров’я, мій обов’язок — зробити все, щоби вони видужали».
Одна з нещодавніх евакуацій відбувалася під російськими обстрілами. Внаслідок атаки учасники евакуації отримали контузії, однак змогли виконати завдання.
«Всі отримали контузію, але місію виконали, інакше ніяк — ми родина», — розповідає Нона.
Попри небезпеку та постійне навантаження, медикиня не планує залишати військову службу після завершення війни.
«Форма мені подобається більше, ніж білий халат».
Історії Ку-ку та Нони показують різні сторони роботи бойових медиків 153-ї бригади: від надання допомоги в оточеному обстрілами бліндажі до організації евакуацій та постійного медичного супроводу військових.
Саме від їхньої роботи часто залежить, чи вдасться пораненим захисникам повернутися додому живими.
Джерело тексту та фото: 153-я ОМБр
The post «Врятував десять життів під обстрілами»: історії бойових медиків 153-ї бригади на Запорізькому напрямку first appeared on Портал Акцент.