Ще кілька років тому рівненська дизайнерка Світлана Тарасова працювала зі шкірою та хутром, створювала верхній одяг. Тепер у її майстерні народжуються зовсім інші образи: казкові гноми, відьмочки, кумедні котики та ляльки, у яких люди впізнають самих себе. Кожному персонажу майстриня намагається надати власного характеру.
Для Світлани Тарасової лялька – це не просто іграшка чи декоративна прикраса. Передусім це образ, який має свій настрій, вираз обличчя та особливості. Одні її персонажі викликають усмішку, інші нагадують героїв казок, а деякі настільки схожі на справжніх людей, що стають їхніми маленькими двійниками.
Особливе місце у творчості майстрині посідають портретні ляльки. У них вона намагається передати не лише зовнішню схожість, а й індивідуальність людини. Зачіска, погляд, лінія губ, деталі одягу – усе допомагає створити впізнаваний образ.
Нещодавно 36 робіт Світлани Тарасової представили на виставці «Ляльки, що надихають» у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Серед гостей відкриття були й люди, які стали прототипами її портретних ляльок.
Для Світлани Тарасової лялька – це передусім образ. Вона може бути кумедною, казковою, трохи дивакуватою або напрочуд схожою на конкретну людину. Але кожна має власну особливість, за якою її можна впізнати.
Від шкіряних курток до казкових персонажів
За фахом Світлана Тарасова – дизайнерка одягу. Спочатку навчалася швейної справи в Березному, згодом здобула професію конструктора-модельєра в Києві. Багато років працювала з верхнім одягом зі шкіри та хутра.
Кілька років тому вирішила спробувати виготовити ляльок. Нове заняття захопило настільки, що згодом з’явилася й власна творча майстерня.
Про цей поворот у її житті розповіла директорка Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Баковецька-Рачковська, яка добре знайома з роботами Світлани. За її словами, майстриня виробила власний упізнаваний почерк, а її ляльки вже є в багатьох приватних колекціях.
Досвід роботи з одягом став у пригоді й тепер. Світлана продумує вбрання своїх персонажів, добирає зачіски, прикраси й інші деталі. Проте головним вважає обличчя. Саме з нього починає розкривати характер ляльки: через погляд, вираз очей, лінію губ.
Коли зустрічаєш власного двійника
Серед представлених у музеї робіт є й портретні ляльки, створені за образами справжніх людей. На відкриття виставки завітали деякі з тих, хто став їхніми прототипами. Вони мали нагоду роздивитися своїх лялькових двійників і порівняти, які риси авторка передала у своїх роботах.
Для майстрині важлива не тільки зовнішня схожість. Вона прагне відтворити індивідуальність людини, її настрій. Тому навіть невелика деталь може впливати на сприйняття всього образу.
Цю особливість творчості Світлани Тарасової відзначила й завідувачка сектору мистецтв музею Тетяна Міненко. За її словами, у портретних роботах майстрині поєднуються скульптурна точність і художня виразність. Директорка музею Алла Жикевич, відкриваючи виставку, розповіла про творчий шлях Світлани та її захоплення авторською лялькою.
Відьмочка для дослідниці потойбіччя
У рівненської письменниці та дослідниці Ірини Баковецької-Рачковської є чорний кіт Каштан, стара дерев’яна ступа, а віднедавна ще й лялька-відьмочка. Її спеціально для Ірини створила Світлана Тарасова й подарувала на день народження.
Подарунок поповнив колекцію «Маленька Баковецька», яку збирає дослідниця. А образ відьмочки виявився особливо доречним, адже серед наукових зацікавлень Ірини – культ померлих та уявлення про потойбічне життя.
– Ні, ну а де ж бути прототипу дослідниці культу померлих і уявлень про потойбічне життя, як не в цій когорті, – пожартувала Ірина Баковецька-Рачковська у фейсбуці, розповідаючи про подарунок.
Вона назвала ляльку дуже харизматичною й відзначила самобутній стиль майстрині. Відьмочка увійшла до однойменної тематичної групи робіт, підготовлених для виставки.
Оберіг для музею і кіт Казимир
На відкриття виставки прийшли друзі та близькі Світлани Тарасової. Серед гостей був і Юзеф Нікольченко – творчий ініціатор проєкту, який підтримав ідею представити її роботи музейній аудиторії.
Майстриня передала музею ляльку-оберіг, яка має стати символічною хранителькою музейних цінностей. Не забула й про кота Казимира – улюбленця музейних працівників і відвідувачів.
Запис Від шкіряних курток до ляльок із характером – історія рівненської дизайнерки спершу з’явиться на 7 днів.