https://sd.ua/files/news/26/lyumen.jpg
До 2014 року Ілля обслуговував електрообладнання на металургійному комбінаті в Алчевську, після переїзду до Києва працював з промисловими насосами, ліфтами та конвеєрами, а музику залишав на позаробочий час. У війську його позивним став «Люмен» — одиниця вимірювання світлового потоку, як відсилка до професії інженера-електрика. Служити йому довелося на Сватівському напрямку, на рідній Луганщині. Там Ілля отримав поранення в обличчя і тепер завжди ходить у масці. Зараз він більше не працює інженером і повністю займається музикою: створює аранжування, працює з виконавцями та хоче писати ритми для кіно.
Повістка та повернення на Луганщину
Ілля родом з Алчевська на Луганщині. Каже, до 2014 року це було звичайне промислове місто, що розвивалося і наповнювалося молоддю.
«Я думаю, доволі непогане в порівнянні з деякими. У нас багато людей приїжджало до нашого містечка працювати, жити. Скажімо так, дуже перспективне, як на мій погляд. Молодь могла планувати своє життя, знайти роботу, придбати житло», — згадує Ілля.
До 2014 року музика не була основною діяльністю Іллі. За освітою він інженер-електрик, працював на Алчевському металургійному комбінаті, де обслуговував електрообладнання.
«Звучить спочатку складно, а потім, як розбираєшся, то вже трошки простіше», — говорить Ілля про свою професію.
Після початку війни він переїхав до Києва й ще кілька років працював за професією. Чесно зізнається, що коли приїжджав на Луганщину, ще до повномасштабного вторгнення, то вже почувався ніби в гостях, на відміну від столиці. Тут він працював у компанії, що займається продажем і налагодженням промислового обладнання: насосами, електричними ліфтами, конвеєрами й тому подібним.
Музика весь цей час залишалася у житті Іллі. Каже, що давно мріяв зробити її своєю основною справою, але можливість для цього з'явилася лише після звільнення зі служби у 2025 році. Тоді він подумав, що нарешті може дозволити собі своєрідний повільний старт: поєднувати відновлення після поранення з музикою і поступово зосередитися саме на ній. «Люмен»
Проте спочатку була служба в армії. Мобілізувався Ілля у 2024 році, каже, що нічого особливого в його історії немає.
«Отримав повістку, нічого такого. Прийшов — пішов служити», — згадує він.
Служив у Першій бригаді Національної гвардії України «Буревій», у піхоті. Порівнювати, наскільки складною була його служба відносно інших бригад чи родів військ, Ілля не береться.
«Я не знаю, чи складніше. Я намагаюся не порівнювати. Комусь здається, що в артилерії, мабуть, простіше. У піхоті важко, це так, але, думаю, всім важко», — говорить він.
Військовий потрапив на Сватівський напрямок, на межу Харківщини та Луганщини.
«Я якраз потрапив на Луганщину, якщо чесно. Тобто на кордон Харківщини та Луганщини, на Сватівський напрямок. Таке дивне відчуття було, що близько дім», — згадує Ілля.
З професією, якою Ілля займався до служби, пов'язаний і його позивний.
«У мене позивний був "Люмен". Це одиниця вимірювання світлового потоку, тобто це більше пов'язано було з моєю роботою», — пояснює він.
Під час служби Ілля отримав поранення. Говорячи про цей досвід, він згадує, зокрема, як змінилося ставлення до речей, які звик відкладати на майбутнє. Саме тодішня впевненість у тому, що все можна буде зробити колись потім, тепер сприймається зовсім інакше.
«Тепер, після поранення, не хочеться щось відкладати на завтра, бо завтра може не бути. І це усвідомлення дуже-дуже змінює світогляд», — говорить Ілля.
Від аранжувань до роботи з виконавцями
Зараз Ілля працює передусім із музичною частиною композицій. На сьогодні його найбільше цікавлять аранжування та інструменти.
«Музичної освіти немає. Я все сам. Насправді, це цікаво в чомусь розбиратися, коли це те, що ти любиш», — каже Ілля.
Сам процес створення музики далеко не завжди починається з готової мелодії чи чіткої ідеї. Іноді мелодія народжується із намугикування, наприклад, на кухні, поки готує. Та частіше натхнення з'являється вже безпосередньо під час роботи.
«Апетит приходить під час їжі. Тобто сідаєш за робоче місце та починаєш щось пробувати», — пояснює він.
Серед тих, із ким він працював, — учасниця гурту Folkulaka, актор Михайло Кукуюк і виконавиця Mar’ya. Одна зі спільних пісень з останньою у 2022 році потрапила до списку топ-15 на відборі до «Євробачення». Був і досвід роботи з виконавицею із Франції: контакт із нею з'явився через знайомих.
Зараз частина роботи приходить як конкретні замовлення. До Іллі звертаються дорослі виконавці, діти та колективи. Причому з дітьми він працює доволі часто. Різниця у віці, каже музикант, не повинна означати, що дорослий одразу отримує право вирішувати за дитину, яким має бути результат.
«Я просто намагаюся не ставити себе вище. Тобто такого: я дорослий, я краще знаю, і роби так, як я сказав — немає зі мною», — описує він підхід, якого намагається уникати. «Люмен»
Ілля намагається будувати роботу не навколо вказівок, а так, щоб дитина могла пропонувати власні рішення, пробувати різне і не боятися говорити про те, як сама чує композицію.
«Я допомагаю їм відчувати себе вільно», — говорить він.
Поряд із нинішніми замовленнями є сфера, до якої Ілля ще тільки намагається потрапити, — художнє та документальне кіно. Досвіду такої роботи в нього поки немає, хоча сам напрям цікавить давно.
«Я дуже хотів насправді в цьому напрямку працювати. Поки що активно намагаюся потрапити в нього», — розповідає Ілля. «Люмен»
Коли мова заходить про музикантів і продюсерів, які його надихають, Ілля називає насамперед тих, хто працює зі звучанням, аранжуваннями та інструменталом. Один із них — Майк Шинода з Linkin Park.
«Він писав більшість музики для гурту. Тобто він був таким сірим кардиналом, який формував гурт», — говорить Ілля.
Ще один приклад — британський продюсер Марк Ронсон, який працював, зокрема, з Емі Вайнгаус. Ілля звертає увагу саме на те, що слухач може добре знати пісню або виконавця і водночас не знати людину, яка значною мірою створила саме те звучання.
«Такі люди здебільшого лишаються за кадром, але якраз вони формують той звук, який ми чуємо», — пояснює він.
Жанрових рамок для себе Ілля майже не встановлює. На запитання, чи є музика, з якою він не погодився б працювати за жодні гроші, відповідь у нього коротка.
«Російська музика», — усміхаючись каже продюсер.
Щодо інших жанрів він, навпаки, намагається не бути категоричним. Колись Ілля прочитав думку про те, що людина починає старіти, коли перестає сприймати нове. Тому й сам намагається залишатися open-minded і не відкидати музику лише тому, що раніше її не слухав.
«Я думаю, що всі ми проходили в житті такий момент, що: ні, я от слухаю тільки рок або тільки електронну музику. А потім відкриваєш для себе інші жанри. Для чого себе обмежувати, коли можна брати стільки класних емоцій від іншої музики», — каже Ілля.
Зараз його власний плейлист значно ширший. Для відпочинку це може бути атмосферна електроніка, західний інді-фолк, українська музика, інді-поп або щось важче.
Чому українським рок-вокалістам може бракувати гаражів
Про українську рок-музику Ілля свого часу писав і в Threads. У дописі музикант відмітив, що в нашому просторі біда із рок-вокалістами. Одне з можливих пояснень він колись прочитав і погодився з ним.
«В Україні людина часто починає займатися співом у музичній школі або вже приходить на репетиційну базу. Вдома ж можливість експериментувати з голосом залежить від дуже побутових речей: квартири, сусідів і того, наскільки голосно взагалі можна співати. Вдома поспівати й покричати, як це треба в рок-музиці, небагато в кого є можливість», — пояснює Ілля.
Для порівняння він згадує американські передмістя, де більше людей живуть у приватних будинках і мають гаражі. Саме гаражі ставали місцями, де молоді музиканти могли збиратися, репетирувати, грати голосно та пробувати голос на повну силу.
«Там в основному в цих гаражах і зароджувалася рок-музика. Тобто можна було в будь-який момент піти і покричати, і співати в голос, і розкрити себе. У нас, на жаль, це не так. Мені здається, це теж впливає», — говорить він. «Люмен»
Ілля не називає це єдиною причиною ситуації з рок-вокалом. Радше одним із факторів, який, на його думку, міг вплинути на те, як і де молоді музиканти отримують можливість експериментувати з голосом.
Наприкінці розмови Іллю просять порадити кілька виконавців для плейлиста. Із закордонних він називає ірландця Дермота Кеннеді.
«Дуже класний, дуже атмосферний хлопець, дуже круто співає», — говорить Ілля.
Коли ж мова заходить про українську музику, то найперших згадує Latexfauna.
«Це прямо моє», — посміхається музикант.
Каже, що зараз українських виконавців багато, зокрема й тих, хто рідше потрапляє у великі медіа, тому радить не обмежувати пошук лише найвідомішими іменами.
«Зробіть трошки зусилля і спробуйте пошукати, послухати українських виконавців. Зараз, на щастя, дуже багато української музики, причому такої, яка, можливо, не так медійна», — говорить Ілля.
Повістка та повернення на Луганщину
Ілля родом з Алчевська на Луганщині. Каже, до 2014 року це було звичайне промислове місто, що розвивалося і наповнювалося молоддю.
«Я думаю, доволі непогане в порівнянні з деякими. У нас багато людей приїжджало до нашого містечка працювати, жити. Скажімо так, дуже перспективне, як на мій погляд. Молодь могла планувати своє життя, знайти роботу, придбати житло», — згадує Ілля.
До 2014 року музика не була основною діяльністю Іллі. За освітою він інженер-електрик, працював на Алчевському металургійному комбінаті, де обслуговував електрообладнання.
«Звучить спочатку складно, а потім, як розбираєшся, то вже трошки простіше», — говорить Ілля про свою професію.
Після початку війни він переїхав до Києва й ще кілька років працював за професією. Чесно зізнається, що коли приїжджав на Луганщину, ще до повномасштабного вторгнення, то вже почувався ніби в гостях, на відміну від столиці. Тут він працював у компанії, що займається продажем і налагодженням промислового обладнання: насосами, електричними ліфтами, конвеєрами й тому подібним.
Музика весь цей час залишалася у житті Іллі. Каже, що давно мріяв зробити її своєю основною справою, але можливість для цього з'явилася лише після звільнення зі служби у 2025 році. Тоді він подумав, що нарешті може дозволити собі своєрідний повільний старт: поєднувати відновлення після поранення з музикою і поступово зосередитися саме на ній. «Люмен»
Проте спочатку була служба в армії. Мобілізувався Ілля у 2024 році, каже, що нічого особливого в його історії немає.
«Отримав повістку, нічого такого. Прийшов — пішов служити», — згадує він.
Служив у Першій бригаді Національної гвардії України «Буревій», у піхоті. Порівнювати, наскільки складною була його служба відносно інших бригад чи родів військ, Ілля не береться.
«Я не знаю, чи складніше. Я намагаюся не порівнювати. Комусь здається, що в артилерії, мабуть, простіше. У піхоті важко, це так, але, думаю, всім важко», — говорить він.
Військовий потрапив на Сватівський напрямок, на межу Харківщини та Луганщини.
«Я якраз потрапив на Луганщину, якщо чесно. Тобто на кордон Харківщини та Луганщини, на Сватівський напрямок. Таке дивне відчуття було, що близько дім», — згадує Ілля.
З професією, якою Ілля займався до служби, пов'язаний і його позивний.
«У мене позивний був "Люмен". Це одиниця вимірювання світлового потоку, тобто це більше пов'язано було з моєю роботою», — пояснює він.
Під час служби Ілля отримав поранення. Говорячи про цей досвід, він згадує, зокрема, як змінилося ставлення до речей, які звик відкладати на майбутнє. Саме тодішня впевненість у тому, що все можна буде зробити колись потім, тепер сприймається зовсім інакше.
«Тепер, після поранення, не хочеться щось відкладати на завтра, бо завтра може не бути. І це усвідомлення дуже-дуже змінює світогляд», — говорить Ілля.
Від аранжувань до роботи з виконавцями
Зараз Ілля працює передусім із музичною частиною композицій. На сьогодні його найбільше цікавлять аранжування та інструменти.
«Музичної освіти немає. Я все сам. Насправді, це цікаво в чомусь розбиратися, коли це те, що ти любиш», — каже Ілля.
Сам процес створення музики далеко не завжди починається з готової мелодії чи чіткої ідеї. Іноді мелодія народжується із намугикування, наприклад, на кухні, поки готує. Та частіше натхнення з'являється вже безпосередньо під час роботи.
«Апетит приходить під час їжі. Тобто сідаєш за робоче місце та починаєш щось пробувати», — пояснює він.
Серед тих, із ким він працював, — учасниця гурту Folkulaka, актор Михайло Кукуюк і виконавиця Mar’ya. Одна зі спільних пісень з останньою у 2022 році потрапила до списку топ-15 на відборі до «Євробачення». Був і досвід роботи з виконавицею із Франції: контакт із нею з'явився через знайомих.
Зараз частина роботи приходить як конкретні замовлення. До Іллі звертаються дорослі виконавці, діти та колективи. Причому з дітьми він працює доволі часто. Різниця у віці, каже музикант, не повинна означати, що дорослий одразу отримує право вирішувати за дитину, яким має бути результат.
«Я просто намагаюся не ставити себе вище. Тобто такого: я дорослий, я краще знаю, і роби так, як я сказав — немає зі мною», — описує він підхід, якого намагається уникати. «Люмен»
Ілля намагається будувати роботу не навколо вказівок, а так, щоб дитина могла пропонувати власні рішення, пробувати різне і не боятися говорити про те, як сама чує композицію.
«Я допомагаю їм відчувати себе вільно», — говорить він.
Поряд із нинішніми замовленнями є сфера, до якої Ілля ще тільки намагається потрапити, — художнє та документальне кіно. Досвіду такої роботи в нього поки немає, хоча сам напрям цікавить давно.
«Я дуже хотів насправді в цьому напрямку працювати. Поки що активно намагаюся потрапити в нього», — розповідає Ілля. «Люмен»
Коли мова заходить про музикантів і продюсерів, які його надихають, Ілля називає насамперед тих, хто працює зі звучанням, аранжуваннями та інструменталом. Один із них — Майк Шинода з Linkin Park.
«Він писав більшість музики для гурту. Тобто він був таким сірим кардиналом, який формував гурт», — говорить Ілля.
Ще один приклад — британський продюсер Марк Ронсон, який працював, зокрема, з Емі Вайнгаус. Ілля звертає увагу саме на те, що слухач може добре знати пісню або виконавця і водночас не знати людину, яка значною мірою створила саме те звучання.
«Такі люди здебільшого лишаються за кадром, але якраз вони формують той звук, який ми чуємо», — пояснює він.
Жанрових рамок для себе Ілля майже не встановлює. На запитання, чи є музика, з якою він не погодився б працювати за жодні гроші, відповідь у нього коротка.
«Російська музика», — усміхаючись каже продюсер.
Щодо інших жанрів він, навпаки, намагається не бути категоричним. Колись Ілля прочитав думку про те, що людина починає старіти, коли перестає сприймати нове. Тому й сам намагається залишатися open-minded і не відкидати музику лише тому, що раніше її не слухав.
«Я думаю, що всі ми проходили в житті такий момент, що: ні, я от слухаю тільки рок або тільки електронну музику. А потім відкриваєш для себе інші жанри. Для чого себе обмежувати, коли можна брати стільки класних емоцій від іншої музики», — каже Ілля.
Зараз його власний плейлист значно ширший. Для відпочинку це може бути атмосферна електроніка, західний інді-фолк, українська музика, інді-поп або щось важче.
Чому українським рок-вокалістам може бракувати гаражів
Про українську рок-музику Ілля свого часу писав і в Threads. У дописі музикант відмітив, що в нашому просторі біда із рок-вокалістами. Одне з можливих пояснень він колись прочитав і погодився з ним.
«В Україні людина часто починає займатися співом у музичній школі або вже приходить на репетиційну базу. Вдома ж можливість експериментувати з голосом залежить від дуже побутових речей: квартири, сусідів і того, наскільки голосно взагалі можна співати. Вдома поспівати й покричати, як це треба в рок-музиці, небагато в кого є можливість», — пояснює Ілля.
Для порівняння він згадує американські передмістя, де більше людей живуть у приватних будинках і мають гаражі. Саме гаражі ставали місцями, де молоді музиканти могли збиратися, репетирувати, грати голосно та пробувати голос на повну силу.
«Там в основному в цих гаражах і зароджувалася рок-музика. Тобто можна було в будь-який момент піти і покричати, і співати в голос, і розкрити себе. У нас, на жаль, це не так. Мені здається, це теж впливає», — говорить він. «Люмен»
Ілля не називає це єдиною причиною ситуації з рок-вокалом. Радше одним із факторів, який, на його думку, міг вплинути на те, як і де молоді музиканти отримують можливість експериментувати з голосом.
Наприкінці розмови Іллю просять порадити кілька виконавців для плейлиста. Із закордонних він називає ірландця Дермота Кеннеді.
«Дуже класний, дуже атмосферний хлопець, дуже круто співає», — говорить Ілля.
Коли ж мова заходить про українську музику, то найперших згадує Latexfauna.
«Це прямо моє», — посміхається музикант.
Каже, що зараз українських виконавців багато, зокрема й тих, хто рідше потрапляє у великі медіа, тому радить не обмежувати пошук лише найвідомішими іменами.
«Зробіть трошки зусилля і спробуйте пошукати, послухати українських виконавців. Зараз, на щастя, дуже багато української музики, причому такої, яка, можливо, не так медійна», — говорить Ілля.