Військового з подагрою та глаукомою визнали придатним до служби: суд скасував рішення ВЛК

Військового з подагрою та глаукомою визнали придатним до служби: суд скасував рішення ВЛК

Військового з подагрою та глаукомою визнали придатним до служби: суд скасував рішення ВЛК

Автор:

Ольга Турчак

З подагрою, глаукомою, гіпертонією та іншими хворобами військового визнали придатним до служби в ТЦК, але чоловік, який воював ще за часів АТО, пішов до суду, щоб домогтися перегляду висновку ВЛК про зв’язок своїх захворювань із захистом Батьківщини. Справу розглядав Тернопільський суд.

Деталі судової справи публікує Судово-юридична газета.

Тернопільський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовослужбовця до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови переглянути причинний зв’язок його захворювань із захистом Батьківщини.

Чоловік, який брав участь у бойових діях ще під час АТО, наполягав, що комісія не дослідила належним чином медичні документи, які підтверджували виникнення та погіршення його захворювань під час військової служби.

Суть справи

Як встановив суд, позивач проходить військову службу у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

У липні 2025 року військовослужбовця направили для проходження медичного огляду до Гарнізонної військово-лікарської комісії №4 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

За результатами обстеження та вивчення наданих медичних документів 6 серпня 2025 року ВЛК видала довідку, в якій зафіксувала низку захворювань.

Зокрема, у військовослужбовця діагностували гіпертонічну хворобу II стадії, 3 ступеня з високим кардіоваскулярним ризиком, гіпертрофію лівого шлуночка, серцеву недостатність I стадії, II функціонального класу.

Також встановили подагру, хронічний подагричний артрит у стадії нестійкої ремісії з переважним ураженням колінних, гомілковостопних суглобів, дрібних суглобів кистей і стоп у поєднанні з остеоартрозом, який характеризувався частими рецидивами.

Серед інших діагнозів зазначалися аліментарне ожиріння II стадії, хронічний гастродуоденіт, хронічний панкреатит і хронічний некалькульозний холецистит у стадії нестійкої ремісії, без порушення відповідних функцій органів травлення.

Крім того, ВЛК встановила поширений остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків, больовим і м’язово-тонічним синдромами та помірним порушенням функцій хребта. У довідці також зазначалися хронічна вертеброгенна лівобічна люмбоішіалгія з незначним порушенням функції та деформуючий двобічний гонартроз II стадії з больовим синдромом і помірним порушенням функцій обох нижніх кінцівок.

Серед офтальмологічних захворювань були відкритокутова глаукома обох очей, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей та синдром сухого ока.

Попри встановлені захворювання, на підставі статей 39б, 60б, 61б, 64б, 28б, 13в, 23в, 52в та 54в графи II Розкладу хвороб військовослужбовця визнали придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення та охорони.

Водночас предметом подальшого оскарження стала не сама придатність до військової служби, а встановлений ВЛК причинний зв’язок діагностованих захворювань.

3 січня 2026 року військовослужбовець звернувся зі скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. Він просив переглянути довідку гарнізонної ВЛК від 6 серпня 2025 року та змінити формулювання причинного зв’язку захворювань на «Захворювання, ТАК, пов’язані із захистом Батьківщини».

Чоловік стверджував, що наявні захворювання виникли не після завершення його участі в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил, а саме під час участі в цих заходах. Надалі, за його словами, хвороби прогресували внаслідок погіршення стану здоров’я та виконання військових наказів у період повномасштабного вторгнення.

На підтвердження своїх доводів позивач посилався, зокрема, на медичну документацію ще за 2015 рік.

Так, відповідно до виписного епікризу Військово-медичного центру Західного регіону від 24 травня 2015 року, у військовослужбовця вже тоді була виявлена гіпертонічна хвороба I ступеня.

Позивач зазначав, що під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей його стан здоров’я погіршився, а захворювання прогресувало.

На його переконання, ці обставини та відповідні медичні документи мали значення для правильного визначення причинного зв’язку захворювань із захистом Батьківщини.

Однак 3 лютого 2026 року Центральна ВЛК ухвалила постанову, якою відмовила в задоволенні скарги.

Комісія зазначила, що на підставі поданих документів не встановлено підстав для перегляду, скасування або зміни попередньої постанови щодо причинного зв’язку діагностованих захворювань.

Таким чином, Центральна ВЛК залишила чинним формулювання «Захворювання, ТАК, пов’язані із проходженням військової служби», не погодившись змінити його на формулювання про зв’язок захворювань із захистом Батьківщини.

Військовослужбовець не погодився з таким рішенням і звернувся до адміністративного суду.

У позові він просив визнати протиправною та скасувати постанову Центральної ВЛК від 3 лютого 2026 року, якою відмовлено в перегляді причинного зв’язку захворювань, а також зобов’язати комісію повторно розглянути його скаргу, ухваливши нову постанову з урахуванням Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, та висновків суду.

Позивач наголошував, що Центральна ВЛК фактично обмежилася констатацією правильності попереднього висновку, не пояснивши, яким чином дійшла такого рішення та чому не врахувала доводи про виникнення і розвиток захворювань під час бойових дій.

На його думку, комісія недостатньо детально вивчила або проігнорувала медичні довідки й виписки, надані разом зі скаргою від 3 січня 2026 року, а також додаткові документи, подані на вимогу листом від 27 січня 2026 року.

Військовослужбовець вважав, що лише повне дослідження всіх документів могло забезпечити обґрунтоване вирішення питання про причинний зв’язок захворювань і дотримання його прав, гарантованих Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Справу розглядали за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Центральна ВЛК отримала ухвалу про відкриття провадження 9 березня 2026 року, однак у встановлений судом строк відзиву на позов не подала.

Позиція та висновки суду

Оцінюючи обставини справи № 500/1179/26,Тернопільський окружний адміністративний суд насамперед звернув увагу на правове регулювання військово-лікарської експертизи та порядок оскарження постанов ВЛК.

Суд послався на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Також суд урахував положення статті 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров’я, яка визначає завдання військово-лікарської експертизи.

Зокрема, військово-лікарська експертиза здійснюється не лише для визначення ступеня придатності особи до військової служби, а й для встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень, травм і контузій із військовою службою.

Порядок здійснення такої експертизи визначений Положенням №402.

Відповідно до цього Положення військово-лікарські комісії приймають постанови за результатами медичного огляду та встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв.

Центральна військово-лікарська комісія є керівним органом із військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України.

До її повноважень належать перевірка діяльності підпорядкованих ВЛК, витребування документів щодо обставин виникнення захворювань і отримання поранень, запитування додаткових відомостей у військових частин та закладів охорони здоров’я, а також перегляд, затвердження, скасування і контроль постанов інших військово-лікарських комісій.

Суд зазначив, що постанови ВЛК регіонів можуть бути оскаржені до Центральної ВЛК або в судовому порядку.

Водночас скарги на рішення позаштатних госпітальних і гарнізонних ВЛК розглядаються відповідними штатними комісіями. За наявності підстав штатна ВЛК може переглянути оскаржувану постанову або прийняти рішення про проведення повторного чи контрольного медичного огляду.

Окрему увагу суд приділив положенням глави 21 розділу II Положення №402, яка регулює встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв із військовою службою.

Зокрема, пункт 21.5 Положення №402 передбачає формулювання «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини».

Як випливає з наведених судом положень, таке формулювання застосовується, якщо захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах, які входять до складу діючої армії, або якщо захворювання, що виникло раніше, під час такої служби досягло розвитку, який обмежує придатність чи призводить до непридатності, зокрема тимчасової, до військової служби.

Відповідна постанова приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях за обставин, передбачених Положенням №402.

Крім того, таке формулювання може застосовуватися до хронічних повільно прогресуючих захворювань за наявності медичних документів, виданих протягом перших десяти років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, якщо вони містять дані за цей період, що дозволяють віднести або підтвердити початок захворювання до часу перебування в діючій армії.

Водночас Положення №402 передбачає і формулювання «Захворювання, НІ, не пов’язане з проходженням військової служби». Воно застосовується, зокрема, якщо захворювання виникло до призову або прийняття на військову службу, а сама служба не вплинула на вже наявне захворювання та придатність до служби.

Отже, нормативне регулювання передбачає різні підходи до встановлення причинного зв’язку захворювань залежно від обставин їх виникнення, розвитку та впливу військової служби.

Щодо обставин конкретної справи суд встановив, що військовослужбовець звернувся до Центральної ВЛК із проханням переглянути попередній висновок та встановити зв’язок захворювань саме із захистом Батьківщини.

Проте, дослідивши протокол засідання Центральної ВЛК від 3 лютого 2026 року №2026-0203-0856-5423-7, суд дійшов висновку, що комісія не надала оцінки доводам скарги по суті.

Замість аналізу обставин і поданих документів Центральна ВЛК лише констатувала правильність попереднього формулювання «Захворювання, ТАК, пов’язане із проходженням військової служби».

При цьому в постанові не було наведено обґрунтування, яким чином комісія дійшла такого висновку.

Суд також установив, що Центральна ВЛК не дослідила всіх документів, поданих військовослужбовцем разом зі скаргою від 3 січня 2026 року, зокрема додаткових матеріалів, наданих на вимогу від 27 січня 2026 року.

Фактично комісія відмовила позивачу у перегляді постанови щодо причинного зв’язку захворювань, визнавши його скаргу необґрунтованою, але не навела мотивів, які б спростовували викладені у ній аргументи.

Суд звернув увагу, що відповідно до пункту 3.4 Положення №402 у разі визнання скарги обґрунтованою штатна ВЛК повинна переглянути оскаржувану постанову або прийняти рішення про направлення на повторний чи контрольний медичний огляд.

Водночас із протоколу Центральної ВЛК неможливо встановити, чи перевіряла вона дотримання всіх умов і критеріїв, передбачених Положенням №402, під час проведення медичного огляду позивача.

Також комісія не навела мотивів відхилення доводів військовослужбовця щодо виникнення і розвитку його захворювань під час участі в бойових діях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас суд окремо наголосив на межах своїх повноважень під час розгляду спорів щодо рішень військово-лікарських комісій.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 та від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, суд зазначив, що оцінка медичного діагнозу на предмет його відповідності статтям Розкладу хвороб виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Визначення наявності або відсутності захворювань, а також придатності чи непридатності особи до військової служби за результатами медичного обстеження належить до дискреційних повноважень ВЛК.

Тому адміністративний суд не може підміняти військово-лікарську комісію та самостійно вирішувати питання, що належать до її компетенції.

Однак це не позбавляє суд права перевіряти законність рішень ВЛК, зокрема дотримання встановленої процедури їх прийняття, належність розгляду скарг та обґрунтованість ухвалених постанов.

Суд підкреслив, що саме Центральна ВЛК уповноважена перевіряти правильність встановлення регіональними військово-лікарськими комісіями причинного зв’язку захворювань за медичними показниками.

Військовослужбовець, який дотримався встановленого порядку оскарження висновку ВЛК, має право отримати обґрунтовану відповідь на свою скаргу з повним аналізом усіх наведених доводів і мотивів.

На переконання суду, за відсутності такого аналізу передбачений Положенням №402 механізм оскарження постанов військово-лікарських комісій фактично втрачає своє призначення та не забезпечує належного захисту прав осіб, які проходять військово-лікарську експертизу.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок довести правомірність свого рішення покладається на відповідача.

Урахувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Рішенням від 9 вересня 2026 року Тернопільський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов військовослужбовця.

Суд визнав протиправною та скасував постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 3 лютого 2026 року про відмову у перегляді причинного зв’язку захворювань, відображеного в довідці гарнізонної ВЛК від 6 серпня 2025 року.

Також суд зобов’язав Центральну ВЛК повторно розглянути скаргу військовослужбовця від 3 січня 2026 року та прийняти нову постанову з урахуванням Положення №402 і правових висновків, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

При цьому суд не встановлював самостійно причинного зв’язку захворювань позивача із захистом Батьківщини та не змінював висновку щодо його придатності до військової служби. Предметом судового розгляду була законність відмови Центральної ВЛК переглянути причинний зв’язок захворювань, а результатом — скасування цієї відмови та покладення на комісію обов’язку повторно розглянути скаргу й ухвалити обґрунтоване рішення.

(function (i, s, o, g, r, a, m) { i[‘GoogleAnalyticsObject’] = r; i[r] = i[r] || function () { (i[r].q = i[r].q || []).push(arguments) }, i[r].l = 1 * new Date(); a = s.createElement(o), m = s.getElementsByTagName(o)[0]; a.async = 1; a.src = g; m.parentNode.insertBefore(a, m) })(window, document, ‘script’, ‘//www.google-analytics.com/analytics.js’, ‘ga’); ga(‘create’, ‘UA-43975937-1’, ‘auto’, {‘useAmpClientId’: true});
ga(‘set’, ‘title’, ‘Військового з подагрою та глаукомою визнали придатним до служби: суд скасував рішення ВЛК : 24:10:2026 – 20 хвилин Тернопіль’); // ga(‘send’, ‘pageview’);

ДЖЕРЕЛО