«Мене врятувало лише те, що я зупинилася подивитися на собаку»
Нещодавно небезпека дісталася й подвір’я Ольги. За її словами, туди залетів FPV-дрон саме тоді, коли тварини перебували надворі.
«КАБи, FPV-дрони стали вже реальністю нашого міста. Днями мені у двір залетіла FPV-шка. У цей момент тваринки гуляли на вулиці, вже вечоріло. Від страху всі собаки забігли в будинок і лягли в коридор. Мене врятувало лише те, що я зупинилася подивитися на собаку. Бо прилетіло саме в те місце на доріжці, якою я зазвичай ходжу на город. Побило багато скла, але, на щастя, всі живі та здорові», — згадує жінка.
Після цього випадку Ольга думає про виїзд. Каже, що морально вже готова залишити рідний дім, адже з кожним днем відчуває, як небезпека наближається.
«Щось мене вже штовхає, що треба їхати кудись. Сусіди почали дружно збиратися, знайомі теж. І з кожним днем усе гірше й гірше, я вже відчуваю це нутром», — говорить вона.
Через активність російських FPV-дронів жінка більше не може діставатися віддалених районів міста, де роками підгодовувала безпритульних собак. Небезпечними стали навіть звичайні походи за покупками.
«Раніше я ходила на ринок, бо там усе ж таки дешевше. Але вже тиждень туди не ходжу, бо там щодня якісь „сюрпризи“. А тут, на селищі, нам привозять для тварин товари, але вже втричі дорожче. Але ж купую, бо все-таки ближче», — розповідає Ольга.
Тварини, які мали господарів, залишилися покинутими
Нині в будинку жінки живуть 11 собак. Більшість із них колись мали господарів, однак із різних причин залишилися самі. Спочатку Ольга приносила їм їжу, а згодом забирала додому, щоб урятувати від голоду, холоду та обстрілів.
Одного з песиків вона прихистила трохи більше місяця тому. Старенький собака роками жив у покинутому будинку, куди жінка регулярно приносила йому їжу. Останнім часом він дедалі більше боявся виходити зі свого сховку.
«Я його багато років годувала разом з іншими безхатніми тваринами. А останній місяць він уже став боятися виходити із закинутого будинку, де мешкав. Зустріне мене, поїсть, порадіє і ховається в руїнах дому. Трохи проведе мене, а далі тікає. А раніше ж додому проводжав», — згадує Ольга.
Одного дня пес несподівано пішов за нею. Жінка вирішила скористатися нагодою та забрати його до себе.
«Говорю йому: „Давай, заходь“. Загалом із горем навпіл завела його, бо йому було страшно. А вже вночі, коли почали бомбити, він не знав, куди дітися. Я його підштовхнула за всіма собаками в будинок, на кухню. І відтоді він навіть за ворота виходить, але нікуди не тікає. Вчасно забрала, бо в нього ще й проблеми з лапами почалися. Важко вже ходить», — розповідає жінка.
Окрім собак, Ольга доглядає п’ятьох котів. Одну з кішок вона забрала після смерті літньої жінки, якій раніше допомагала.
«Допомогла їй якось стерилізувати цю кішку. Вона тоді сказала: „Ой, може, забереш, а то я скоро помру“. Я відповіла: „Ну, як помрете, так і заберу“. Вона померла — і я забрала», — згадує Ольга.
Є в її будинку й папуги, які свого часу також виявилися непотрібними колишнім господарям.
За роки повномасштабної війни жінка бачила чимало випадків, коли люди виїжджали, залишаючи домашніх улюбленців напризволяще. Тварини продовжували сидіти біля порожніх дворів, чекаючи на повернення господарів.
«Ці тварини сиділи біля своїх дворів, чекали з надією. Я ходила, годувала їх. Раніше ще могла ходити вулицями. Мені благодійні організації постійно візочки надсилали, бо вони швидко ламалися від наших доріг. Возила так корми. Інші організації допомагають із кормом. Взагалі до останніх днів намагалася годувати тваринок на вулицях», — каже жінка.
Ольга переконана, що деякі господарі залишають тварин, бо не сприймають їх як членів родини, вони відносяться до них як до худоби. Водночас вона наголошує, що є й чимало відповідальних людей, які прагнуть евакуюватися разом зі своїми улюбленцями, але стикаються з іншою проблемою — відсутністю доступного житла.