Замок – відбудували, пам’ятка – горіла: доля історичних будівель Хмельниччини у приватних руках

Автор:

Діана КОЛЕСНИК

October 18th, 2:05pm

• Згідно чинного законодавства, приватний власник історичної будівлі зобов’язаний про неї дбати та зберігати автентичний вигляд.
• Ми дослідили два протилежних випадки потрапляння історичних пам’яток в приватні руки: в середмісті Хмельницького та за 100 кілометрів від обласного центру.

Як змінюється доля історичних будівель на Хмельниччині, після того, як вони потрапляють в приватні руки? Закон говорить: кожен власник чи орендар пам’ятки зобов’язаний укласти охоронний договір з органами культурної спадщини, дбати про будівлю та зберігати її оригінальний вигляд. Ми дослідили історію двох таких будівель на Хмельниччині, які купили приватні підприємці. Одну з них відновили з руїн за власні кошти. Інша втратила в суді статус історичної пам’ятки та горіла під час пожежі. Детальніше – в нашому матеріалі.  

Кейс 1: Замок Ігнація Сцибор-Мархоцького в Отрокові

Замок в Отрокові – історична пам’ятка, збудована наприкінці XVIII – на початку XIX століття. Вона слугувала однією з ключових резиденцій графа Ігнація Сцибор-Мархоцького та була адміністративно-культурним центром «Миньковецької держави» – державного утворення на півдні Поділля. Нині це територія Новоушицької та Дунаєвецької громад Кам’янець-Подільського району. Сама будівля не має офіційного статусу пам’ятки архітектури, через що всі реставраційні роботи в ній проводяться виключно за кошти власника.

Що відомо про графа Мархоцького?

«Скасував панщину на своїх землях за півстоліття до офіційної реформи…»

Інформацію про графа Ігнація Сцибор-Мархоцького я збирала в 2020 році, коли готувала дипломний проєкт. Коментарі надавав хмельницький історик, краєзнавець та археолог Володимир Захар’єв – дослідник біографії Мархоцького.

Наприкінці XVIII століття польський шляхтич, граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький отримав у спадок від дядька землі так званого «Миньковецького ключа» – містечко Миньківці та 19 сіл довкола нього.

У 1790-х роках граф ухвалив «Закони Землеробів» і скасував кріпосне право на своїх землях, які назвав «Миньковецької державою» за пів століття до офіційної реформи в Російській імперії. Селяни отримали присадибні землі безкоштовно, а панщину замінили орендною платою. У цитаті із «Законів землеробів» йшлося:

– Найдорогоціннійшим даром, яким Найвищий Творець Природи наділив людський рід, є ВОЛЯ. Щоб людина народжувалась вільною, необхідно аби й помирала вільною. Що Воля, це невід’ємне, незалежне від будь-якої земної влади право Людини – є загальною цінністю Роду Людського, яка животворить усі інші блага і збільшує їх!

«Перший переклад Гамлета польською мовою…»

Мархоцький зрівняв у правах українську, польську та єврейську громади, запровадив виборну мерію, пожежну службу, розбудував лікарню, пологовий будинок та водолікувальницю в Отрокові. Заснував власне виробництво паперу й друкарню в Миньківцях, де в 1804 році вперше вийшов друком переклад «Гамлета» Шекспіра польською мовою (примірник зберігається в бібліотеці Ягеллонського університету). Щосерпня граф організовував у своїх володіннях святкування обжинків – «Свято Церери». Через ці заходи та конфлікт із місцевим духовенством його звинуватили в язичництві, а сам граф зазнав трьох арештів, після яких був виправданий на найвищому державному рівні.

Отроківський мавзолей, де поховали Мархоцького після його смерті в 1827 році, зруйнувала радянська влада у 1955 році, проте будівлі самої садиби збереглися.

Маєток потрапляє до приватних рук

«В приміщеннях не було меблів, підлоги, стелі та покрівлі…»

У 2007 році занедбаний комплекс резиденції викупив львівський підприємець та меценат Ігор Скальський. До того часу будівля перебувала на балансі сільської ради. В інтерв’ю Суспільному він розповідав:  до купівлі у весняній резиденції графа розташовувалася школа, пізніше – ковбасний цех, а згодом будівля тривалий час пустувала й руйнувалася. На момент переходу в приватну власність у приміщеннях не було меблів, підлоги, а місцями – стелі та покрівлі.

Скальський вдихнув в занедбану будівлю нове життя. Йому особисто граф Мархоцький імпонував своєю прогресивністю – про яку на той час в Європі лише починали говорити.

– Приміром, облаштував сауну, яку зву «Каплиця тепла тіла», адже ця резиденція слугувала графам купальнею. В той час це було дуже модно і Мархоцький всякі нововведення завжди впроваджував. Не тільки тілесні, але й культурні. І взагалі, є таке слово «утопія» – це місце, якого нема, а от воно тут, в нас. Те, що інші мріяли (Вольтер, Жан-Жак Руссо), Мархоцький взяв і почав втілювати в життя, – розповідав в інтерв’ю меценат.

Власник облаштував у маєтку музей старовинних меблів з різьбленням, які купував сам або отримував від жителів довколишніх сіл.

– Шафи, ліжка, софи в цій місцині виготовляли з дуба, ясена, липи й обов’язково декорували багатою різьбою: візерунками чи дивовижними звірами й птахами. І це є наша особливість, яку треба зберігати, – говорив Скальський.

«Готель для туристів…»

У 2008 році Ігор Скальський заснував на території замку фестиваль «Отроків», який в інтерв’ю порівнював із обжинками:

– «Отроків» – це такі своєрідні обжинки молодих новоушицьких талантів і фестиваль лазерного шоу. Цей фестиваль проводиться із 2008 року, хоча були і позачергові фестивалі — один був у Львові в 2010 році. І в 2014 один фестиваль «Отроків» був 1 січня на площі Незалежності в Києві.

Фестиваль лазерного шоу «Отроків» відбувся і в серпні 2024-го. Захід супроводжувався збором коштів на потреби ЗСУ. В самому замку Ігор Скальський нині облаштував готель, де можуть зупинятися туристи. Про умови проживання можете прочитати тут.

Кейс 2: Колишня будівля музичного училища в Хмельницькому

На відміну від попередньої історичної будівлі, колишнє приміщення музичного училища в Хмельницькому мало статус історичної пам’ятки. Рік тому, у вересні 2025 року власники будівлі, ТОВ «Проскурівінвест» змогли домогтися у Верховному суді скасування статусу пам’ятки архітектури місцевого значення.

Будівля, зблокована з двох частин, збудованих в різний час

Як розповідала Суспільному заступниця начальника управління культури Хмельницької ОВА Валентина Лукашук, приміщення зблоковане з двох об’єктів – прибуткового будинку, що розміщений ближче до кас стадіону Поділля та готелю, що був фасадом будівлі. Прибутковий будинок, з її слів, був збудований наприкінці XIX століття. Готель – в першій половині ХХ століття.

– Об’єкт по Проскурівській 79 внесено за двома категоріями переліку пам’яток місцевого значення. Це «Пам’ятка історії місцевого значення», яка була внесена в 70-х роках [йдеться про прибутковий будинок: прим. автора]. І у 2010 році за поданням управління культури і туризму Хмельницької міської ради [всю будівлю] було внесено до переліку об’єктів саме архітектури.

Кому належала будівля та як потрапила до приватних рук?

«А що з ним робити? Утримувати, щоб воно завалилось?»

З 60-х років минулого століття до 2017 року в будівлі розміщувалось музичне училище. Потім вона пустувала і поступово ставала аварійною, будучи на балансі Хмельницької обласної ради. В 2021 році будівлю вирішили продати з аукціону, з укладенням охоронного договору на збереження історичної пам’ятки. Голова комісії з питань бюджету Іван Гладуняк так пояснював це рішення:

– А що з ним робити? Утримувати, щоб воно завалилось? А з цим приміщенням можливо знайти ефективного власника. Ще не факт, що хтось купить.

Депутатка обласної ради Оксана Каденко вважала будівлю обтяжливою власністю, без якої область змогла би обійтися:

– Ми на сьогодні утримуємо і витрачаємо значні кошти з обласного бюджету на об’єкти, які не приносять користі. Це ті гроші, які ми могли витратити на соціальні програми, на об’єкти інфраструктури, на покращення життя мешканців Хмельницької області.

В листопаді 2021 року будівлю продали товариству з обмеженою відповідальністю «Проскурівінвест». Ми дізнались, що фірма пов’язана з одним із найбільших забудовників Хмельницького – компанією «Будальянс Груп», що належить Івану Крутилку. Які факти на це вказують, ви можете прочитати тут.

Скасування історичного статусу через суд: до чого тут Хмельницька міська рада?

В 2023 році власники починають судовий процес проти Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької ОВА  та через суд вимагають виключити будівлю з переліку пам’яток історії міста Хмельницького.

«Міська рада вважає, що пам’ятка не має жодного історичного статусу…»

Свою позицію «Проскурівінвест» аргументував тим, що будівля внесена у перелік як «Будинок, де розміщувався штаб 1-го кінного корпусу Червоного козацтва». А тому її слід виключити з переліку через порушення Закону про декомунізацію. Такі дані власники надали суду, посилаючись на лист від управління культури Хмельницької міськради.  

В липні 2024 року міська рада продала «Проскурівінвесту» землю, на якій була розташована колишня будівля музичного училища. Тоді ж в коментарі Суспільному міський голова Олександр Симчишин підтвердив позицію місцевої влади стосовно приміщення:

– Міська рада вважає, що пам’ятка не має жодного історичного статусу. Тому що для нас штаб червонопрапорної дивізії – це не історія. Вона з двох комплексів складається. Є інша частина будівлі, там де каси футбольного стадіону. Це будівля кінця ХІХ століття – от вона має історичність, вона має таку архітектурну привабливість. Я б за те, щоб цю будівлю зберегти. Якби його поділили, відділивши цю будівлю, яка дійсно цікава з точки зору архітектури, надали б їй статус, а цій ні – була б зовсім інша історія.

«Своїм візуальним виглядом не транслює жодної комуністичної ідеї…»

Хмельницький краєзнавець Ігор Байдак ототожнювання приміщення з пам’яткою комуністичного режиму через перебування там Штабу кінного корпусу називав смішним:

– Це смішно, повірте мені. А як там перебувало музичне училище, то вже, напевно, той комунізм вивітрився? Це трохи дивно. Це як в якомусь будинку жив якийсь партійний діяч, а тепер там поселились звичайні люди, то треба все життя казати, що будинок підлягає декомунізації. Треба виселити тих людей і ту хату зламати.

Ознак комуністичної символіки у споруді не виявила й доцентка кафедри культурології та зарубіжної літератури Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, культурологиня Юлія Вільчанська.

– Вона своїм візуальним виглядом не транслює нам жодної комуністичної ідеї. Така ситуація — вона насторожлива. Тому що я хвилююсь, чи залишиться ця будівля на території міста. Чи ми будемо мати її далі, як історико-культурний фонд? Адже в нашому місті небагато є будинків, які могли б нам показати історію міста Хмельницького, який мав назву Проскурів.

Пожежа під час судового процесу

Станом на листопад 2024 року по будівлі вже рік тривав судовий процес. В технічному звіті, який був у матеріалах справи, власники переконували суд – будівля з 2022 року перебуває в аварійному стані та на 85% фізично зношена. Тому її слід демонтувати.

Ввечері 9 листопада 2024 року, близько 21 години в будівлі виникла пожежа. Її загасили, а наступного дня правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом умисного знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу. Поліція досліджувала місце події, відео з камер спостереження та знайшла підозрюваних.

«Сіли на паркан, просто під камерами. Вони не боялись, вони бачили ці камери…»

За кілька днів, 13 листопада місцеві жителі вийшли на акцію протесту під стіни ОВА. Туди прийшла хмельничанка Світлана Вознюк. Жінка розповідала, що є матір’ю одного із підлітків, якого підозрювали в підпалі. Однак, з її слів, син цього не робив. Більше того, перебуваючи з друзями закинутому приміщенні, хлопець чув голоси сторонніх осіб:

– Вони побачили на другому поверсі, десь з коридору, як я пам’ятаю, щось таке, як димок якийсь. Голоси якісь чули, але, каже, було незрозуміло, чи то вікна ті побиті, чи відкриті. Там же ще з того боку можна було залізти, там вікна побиті всюди. І спокійно вони вийшли. Втекли, бо подумали, що то бездомні. Сіли на паркан, просто під камерами. Вони не боялись, вони бачили ці камери. Тому що вони цього не робили.

Крапка від Верховного суду та подальші плани власників

Судовий процес зі скасування історичного статусу на будівлю тривав з грудня 2023 року по вересень 2025-го. У грудні 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд став на бік ТОВ «Проскурівінвест», задовольнивши позов компанії. Суд спирався на висновки залучених архітекторів, які визначили споруду як типовий прибутковий будинок кінця XIX століття без унікальних архітектурних риc, що не відповідає критеріям пам’ятки місцевого значення. У червні 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення в силі.

Обласна прокуратура оскаржила ці ухвали в касаційному порядку. Прокурори наполягали на порушенні державних інтересів у сфері охорони культурної спадщини та неправильному застосуванні законодавства.

Однак Верховний Суд у письмовому провадженні залишив скаргу прокуратури без задоволення, остаточно підтвердивши законність позбавлення будівлі охоронного статусу. Судді вищої інстанції зазначили:

• Музейні й архівні фонди не містять даних про зв’язок споруди з видатними особами, історичними подіями чи відомими архітекторами.
• Офіційна облікова документація для підтвердження статусу пам’ятки історії взагалі не виготовлялася.
• Перегляд статусу об’єктів із радянським підтекстом узгоджується із Законом України №317-VIII про декомунізацію.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Відтак будинок на Проскурівській, 79 остаточно втратив статус пам’ятки історії, а власник дістав право розпоряджатися нерухомістю без охоронних обмежень.

«Власники планують зберегти історичний фасад…»

В листопаді 2025 року представниця ТОВ «Проскурівінвест», адвокатка Ілона Смішна розповіла Суспільному: власники планують зберегти історичний фасад будівлі:

– Таке прохання було і від органів місцевого самоврядування, і від департаменту культури, і таке бачення власників даної будівлі. Тому ми працюємо. Все буде залежати від фактичного стану і ескізних малюнків, які дадуть нам. Наразі укладений договір про виконання ескізного проекту з архітектором. Архітектор працює. Як тільки в нас будуть готові ескізи з тими фасадами, які сьогодні існують, ми будемо готові їх представити.

Ілона Смішна зазначила: в будівлі будуть розташовані торгові приміщення та приміщення для культурних заходів.

Скільки ще історичних пам’яток області перебувають у приватних руках?

На запит Vsim.ua щодо кількості та стану об’єктів культурної спадщини місцевого та національного значення, які перебувають у приватній власності або довгостроковій оренді на території області, Хмельницька обласна військова адміністрація та профільний Департамент надали такі дані:

1. У Хмельницькій ОВА відсутня повна інформація про перелік та кількість пам’яток місцевого та національного значення в області, які перебувають у приватній власності чи довгостроковій оренді.

2. Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької ОВА уклав загалом 14 охоронних договорів на об’єкти, які повністю або частково перебувають у приватній власності:

·   11 договорів – на пам’ятки місцевого значення;

·   3 договори – на пам’ятки національного значення.

3. Протягом останніх чотирьох років ОВА та Департамент не видали жодного припису приватним власникам щодо порушення умов утримання об’єктів, занедбання чи проведення несанкціонованих робіт.

4. За період 2022–2026 років посадовці не наклали жодного штрафу за порушення законодавства про охорону культурної спадщини щодо приватної нерухомості.

5. Протягом 2022–2026 років Департамент не ініціював жодного судового позову про примусове вилучення пам’яток із приватної власності через їх неналежне утримання.