На 100-му році життя на Львівщині померла зв’язкова УПА Марія Мельник “Фіалка”

Померла Марія, яка під час Другої світової війни була зв’язковою Української повстанської армії на псевдо Фіалка. Вона пережила арешт, катування, ув’язнення в радянських таборах і заслання.

Як передає “Еспресо”, про смерть бабці повідомила її онука Галина Кравцова.

Марія вступила доєдналася до ОУН 1943 року. Виконувала секретні доручення: збирала кошти на продукти й одяг для повстанців, передавала повідомлення між населеними пунктами, допомагала переправляти поранених вояків до місць, де їм могли надати медичну допомогу. Також готувала для повстанців їжу та прала їхній одяг. У родинному домі не раз зупинялися сотні УПА, які проходили через село.

1944 року батько Марії, який був членом ОУН, пішов із проводом і зник безвісти. За наявними даними, він загинув на Закарпатті.

Дев’ятого лютого 1946 року Марію заарештували в рідній хаті за співпрацю з УПА. Після моральних і фізичних тортур 27 червня того ж року військовий трибунал засудив її до десяти років позбавлення волі та п’яти років обмеження в правах.

Фіалка пережила радянські табори та заслання

Спочатку жінку відправили до табору в Естонії, відтак етапували до Казахстану — до селища Кенгір. Там вона тяжко працювала на будівництві.  1954 року в Кенгірському таборі відбулося повстання політичних в’язнів, яке придушили із застосуванням танків. Марія пережила ці події.

17 червня 1955 року її звільнили з табору, однак вона залишилася на засланні в Омській області, де працювала на сплаві лісу. 1957 рокуМарії дозволили повернутися в Україну. Проте родинного будинку вже не було — його знесли як оселю «ворогів народу».

Попри пережите, Марія зберегла любов до життя та людей. Вона виховала двох дітей, мала трьох онуків і правнуків. За словами Галини Кравцової, бабуся була надзвичайно доброю, турботливою та завжди готовою допомогти іншим.

– Вона пройшла все гідно, зберегла в собі неймовірну жагу до життя, віру в людей. Нагодувати голодного в прямому і широкому метафоричному значенні – це був її життєвий принцип, її суть. Летіть, наша мила, до свого Михася, він чекає  — написала онука.

Родина зазначила, що про похорон тзгодом.

ДЖЕРЕЛО