Дональд Трамп: «Але тоді передбачалося, що це буде дуже швидка, знаєте, дуже швидка війна. І якщо ви пам’ятаєте, як танки рухалися шосе прямо на Київ, то якби генерал, який, вочевидь, був не дуже хорошим генералом, не повернув праворуч на сільськогосподарські угіддя, наскрізь промоклі через найсильніші дощі в Києві… тож їм (українцям) мабуть… Я не знаю, чи можна це назвати везінням, чи ні, відверто кажучи».
Я вже не дивуюся черговому висеру Рудого Донні, для якого, схоже, все життя – це питання везіння. Але перед очима досі стоять перші дні повномасштабної війни.
Як хлопці пішки йшли через кордон, поверталися в Україну. Як біля військкоматів стояли величезні черги. Як до військових частин ішли й ішли чоловіки та жінки, а вже за кілька годин автобуси їхали на Схід, Південь і Північ. Як за лічені години виростали блокпости, організовувалася самооборона, а пляшки із запалювальною сумішшю звозили ящиками. Нехай не все це було потрібне і продумане – але кожен робив, що міг.
І все це на тлі того, що, попри розвідувальні дані про загрозу вторгнення, центральна влада не вжила достатніх заходів для належної підготовки країни, а чіткого, доведеного до місць плану дій, принаймні на місцевому рівні, фактично не було.
І люди все одно встали. Встали, бо це наша країна, наші міста, наші родини.
То чи було це везінням? Чи можна назвати везінням те, що українці чинять опір російській аґресії від 2014 року? Що в лютому 2022-го люди за лічені години ставали до лав оборони? Що країна не зламалася під ударом однієї з найбільших армій світу?
Ні. Це не везіння, Рудий Донні. Це аж ніяк невезіння. Це Україна і українці. Це відчайдушна готовність захищати своє. Це робота військових, добровольців, медиків, рятувальників і мільйонів цивільних, які робили все, що могли, коли від цього залежало саме існування країни.
Можна скільки завгодно зводити український спротив до випадковости, погоди чи чужих помилок. Але жоден дощ не змусить людей іти під кулі. Жодна помилка генерала не пояснить, чому країна продовжує боротися.
Україна вистояла не тому, що їй пощастило. Україна вистояла, тому що українці вирішили боротися. І продовжують це робити попри шантаж, примушування до «миру» і угоди міжнародних бариг.
Оксана ДУДАР