Мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину.
Іван Кузьмінський був відомий в науковому колі та світі музики. Тонко розбирався у своїх темах, за що його любили на конференціях та лекторських залах. Адже його присутність означала, що тема буде розкрита до деталей.
Іван Кузьмінський народився 5 жовтня 1983 року в місті Бердичів на Житомирщині. З дитинства обожнював музику. Водночас із навчанням у Десятій середній школі навчався в Бердичівській музичній школі.
Згодом освоїв фах хорового диригента Житомирському державному музичному училищі імені В. С. Косенка. Вищу освіту здобув у Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського).
Викладав у рідному музучилищі та навчався в аспірантурі. У 2014 році захистив дисертацію на тему «Витоки, музична теорія та виконавська практика партесного багатоголосся» та отримав ступінь кандидата мистецтвознавства.
Спільно зі старшим науковим співробітником Національного музею історії України Владиславом Безпальком, Іван Кузьмінський досліджував історію української музики. Зокрема, перша стаття історика та музикознавця була присвячена музичному повсякденню Волині XVI — початку XVII століття.
«Ця робота поставила нам дуже високу планку. Далі ми ще багато працювали над різними дослідженнями, результатом яких ставали спільні наукові публікації. У нас був дуже плідний тандем: історик і музикознавець, все ж, по-різному дивляться на ті самі речі і в цій міждисциплінарній роботі народжувалися й реалізовувалися чудові ідеї», — згадує про цю роботу Владислав Безпалько.
Історик зазначає, що я Іван мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину.
«Так склалося, що тривалі періоди без власної державності давалися взнаки на сприйнятті того, що є нашим, і що насправді є нашим, а не нав’язаним. Так, у нас забирали кращих людей, навіть якісь наші архіви знаходяться не в Україні. Натомість для нас писали вигідну іншим „нашу“ історію, нав’язували певні наративи, що не завжди є правдивим. Іван це відчував та хотів змінити такий стан речей у своїй галузі», — пояснює Безпалько.
У 2019 році завдяки Іванові сталася знакова для становлення української історичної музикології подія: в експозиції Національного музею історії України він виявив раніше не відомий рукопис музично-теоретичного трактату XVIII століття.
Окрім ґрунтовної наукової роботи, Іван Кузьмінський працював режисером на дитячому телеканалі «МаляткоTV».
«Все, що виходило в ефір телеканалу „Малятко“, все проходило через руки й вуха Івана. Він зробив мультиплікаційні кліпи до всіх моїх і не тільки моїх пісень, які там транслюються, він вчив, як озвучувати мультфільми, допомагав входити в образ, шукати інтонацію, мільйони українських дітей по всьому світі дивляться цей телеканал, який від самого початку свого створення був україномовним і україноцентричним», — розповідала про його роботу співачка та композиторка Леся Горова.
З початком повномасштабного вторгнення Іван Кузьмінський долучився до Сил оборони України. Через те, що він не мав попередньо досвіду служби, то чоловіка залишили служити в роті охорони Дарницького ТЦК. Однак після того, як росіян відігнали до Києва всіляко намагався потрапити в бойовий підрозділ. У грудні 2022 року старший солдат Іван Кузьмінський перевівся до 2-го батальйону «Росомахи» 67-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях на Харківщині та на Бахмутському напрямку.
«Підрозділ Івана добу тримав бій і змушений був відійти. Іван залишився на позиції з рештою суміжних підрозділів. Пробувши ніч під масованим артилерійським обстрілом з боку противника, він зумів вижити та повернутися в розташування підрозділу. Це було на початку березня 2023 року», — згадує побратим Івана та завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук.
Іван був вмілим розвідник та сформував у батальйоні розвідвзвод, який мав очолити після отримання офіцерського звання. Однак 17 травня 2023 року загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині.
Похований у Бердичеві. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять захиснику!
Джерела: The Claquers, Академія української преси, «ЦН.Блоги»
Фото: The Claquers
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform