У Світловодську, схоже, вимальовується тривожна тенденція: коли політичні суперечки переходять межу здорового глузду, аргументи дедалі частіше поступаються місцем тиску, погрозам, а іноді й фізичній силі. І якщо все це — лише збіг обставин, то збіг надто промовистий. А якщо ні — маємо справу з явищем, яке становить небезпеку не лише для окремих посадовців чи депутатів, а й для всього міста.
Один із ранніх епізодів, про який досі згадують у місцевих політичних колах, — конфлікт у будівлі виконавчого комітету за участю пенсіонера Кирилова та нинішнього секретаря міської ради Максима Бакуменка. Камера відеоспостереження зафіксувала інцидент, а згодом, за наявною інформацією, сторони дійшли примирення в межах судового розгляду. Що саме стало причиною конфлікту — окреме питання. Проте сам факт того, що суперечка в стінах органу місцевого самоврядування переросла у фізичне протистояння, навряд чи можна назвати нормальним явищем.
Далі — історія з автомобілем депутатки Світловодської міської ради Наталії Піскової. На той час вона перебувала в жорсткій опозиції до тодішнього головного лікаря Світловодської центральної районної лікарні Сергія Савича. Критика діяльності керівництва медичного закладу, питання щодо використання бюджетних коштів і можливого перевищення посадових повноважень стали частиною її публічної позиції. А потім однієї ночі автомобіль депутатки згорів під вікнами багатоповерхівки, де вона мешкала.
Чи був підпал пов’язаний із її політичною діяльністю? Чи існував конкретний мотив? Без належних доказів відповісти на ці запитання неможливо. Але коли людина публічно критикує посадовців, а згодом її майно стає об’єктом такого інциденту, суспільство закономірно очікує на ретельне розслідування. Особливо тоді, коли винних так і не встановлено.
Ще один тривожний епізод — напад на Крістіну Охтирську, колишню очільницю управління економіки та впливову радницю тодішнього міського голови Маліцького. Напад стався біля її будинку, коли вона прямувала на роботу. І знову виникає привід замислитися над тим, наскільки захищеною почувається людина, яка опиняється в епіцентрі місцевих політичних конфліктів.
Був і випадок із тодішнім секретарем міської ради Віталієм Тетяниченком, на якого скоїли напад поблизу будівлі виконкому. Ймовірно, неварто пов’язувати його з іншими подіями. Але сам факт нападу на посадову особу в публічному місці додає ще один штрих до загальної картини.
Окремої уваги заслуговує резонансний випадок зі стріляниною в кабінеті першого заступника міського голови Сергія Савича. За повідомленнями того часу, він пояснював свої дії необхідністю захисту від погроз. Обставини цієї історії потребують належної правової оцінки, а остаточні висновки мають ґрунтуватися на результатах розслідування.
І ось — новий інцидент.
За наявною інформацією, буквально вчора, 19 жовтня, невідома особа напала на колишнього секретаря Світловодської міської ради Романа Домбровського, завдавши йому удару по голові предметом, схожим на шматок арматури. Удар припав на ділянку лівої скроні. Такі травми можуть мати вкрай тяжкі наслідки, тож цього разу йдеться вже не просто про черговий скандал у місцевому політикумі, а про подію, яка могла закінчитися трагедією.
Ситуація набуває особливого політичного забарвлення через судовий спір щодо поновлення Романа Домбровського на посаді секретаря міської ради. Як відомо, раніше його усунули з посади на тлі звинувачень у хабарництві. Згодом у цій історії виникли серйозні питання щодо обставин висунення звинувачень і ролі інших учасників конфлікту, зокрема Сергія Савича, який цей хабар вручав. Тепер, коли питання поновлення на посаді знову опинилося в центрі уваги, напад на колишнього секретаря неминуче викликає додаткові запитання.
Одне зних: «хто наступний?» Виходить, сьогодні жертвою може стати політик, депутат чи посадовець, журналіст, громадський активіст або звичайний мешканець, який просто висловив свою думку?
У цивілізованому суспільстві політична боротьба ведеться аргументами, документами, голосуваннями, журналістськими розслідуваннями та судовими рішеннями. Право на незгоду не дає права на погрози, побиття, підпали чи стрілянину.
Застосування сили замість аргументів — це не ознака впевненості, не прояв політичної волі й тим більше не спосіб довести власну правоту. Це варварство. Воно демонструє не силу позиції, а безсилля перед фактами.
Невже Світловодськ перетворився на місто, де політичні суперечки вирішують ударами по голові, спаленими автомобілями чи пострілами в кабінетах? Мовчати про такі речі не можна. Кожен подібний випадок має отримувати належну правову оцінку. Кожен напад – ретельно розслідуватися.
До того ж, є ще один момент, про який варто пам’ятати всім, хто бодай подумки допускає можливість розв’язання конфліктів силою. У житті нерідко спрацьовує принцип зворотного результату: засіб, який сьогодні здається зручним для усунення перешкоди, завтра може обернутися проти того, хто його застосовує або заохочує.
Насильство не вміє залишатися під контролем вічно. Воно руйнує межі допустимого, створює атмосферу страху й поступово перетворює колишніх спостерігачів на потенційних жертв. Той, хто сьогодні вважає погрози ефективним інструментом, завтра сам може опинитися перед їхнім обличчям. А наслідки безвідповідальних рішень можуть торкнутися не лише самих учасників конфлікту, а й їхніх близьких, дітей, батьків та інших членів родини.