Володимир із Дубенщини став на захист України ще у 2014 році. За час служби він дістав два поранення, а після другого заново вчився рухати рукою. Після реабілітації боєць повернувся до побратимів і своєї гармати. Нині він служить у 104-й окремій бригаді «Горинь».
Повідомляє Рівненська ОВА.
Позивний «Пірат» і перше поранення
Позивний Володимир отримав ще у 2014 році. Тоді він служив у 72-й механізованій бригаді, а побратими назвали його «Піратом» через камуфльовану бандану із черепами.
Під Волновахою боєць дістав перше поранення. Після лікування повернувся до цивільного життя й працював зварювальником. Та з початком повномасштабного вторгнення знову пішов до війська.
«О третій годині я отримав документи, а о п’ятій уже був зібраний і поїхав. Ще не знав куди конкретно, але поїхав», – згадує Володимир.
Після поранення заново вчився рухати рукою
На Донеччині Володимир став навідником гармати С-60. Під час одного з обстрілів він дістав друге поранення. Постраждала рука, і після лікування її довелося буквально тренувати заново.
Реабілітація тривала місяцями. Щоденні вправи, біль і наполеглива праця поступово дали результат.
«Реабілітологи говорили: поки не навчишся показувати дулю, то нічого не буде. Зараз, слава Богу, рука працює. Не так, як до поранення, але працює».
Коли зміг повернутися до служби, «Пірат» знову став поруч із побратимами та своєю гарматою.
101 день на позиції
Одного разу Володимир провів на бойовій позиції 101 день – від зими до весни. Поруч постійно були ворожі дрони, артилерія та керовані авіабомби. Часом бракувало навіть води. Тоді сніг топили на буржуйці.
«Найстрашніше – коли поряд падають КАБи. Ти їх не бачиш, але відчуваєш. Коли падає – усе навколо розбирає», – розповідає захисник.
Попри пережите, Володимир підтримує молодших побратимів і ділиться з ними досвідом. Він також пам’ятає тих, хто загинув і вже не повернеться до строю.
«Мене мотивують діти, онуки, дружина»
Удома на Володимира чекають дружина, діти та восьмеро онуків. Старша донька теж служить у війську. Саме родина, каже боєць, допомагає йому триматися.
«Я не жалкую. Слава Богу, ходжу. Ну, трошки порваний, але мушу триматися. Мене мотивують діти, онуки, дружина».
Після війни Володимир хоче повернутися до цивільного життя, знову працювати й дочекатися правнуків. Про історію військовослужбовця розповіла Рівненська обласна військова адміністрація.
Читайте також: історія військового «Оскара» з Дубенщини, який двічі підривався на мінах і повертався за побратимами.
Запис Після двох поранень повернувся до гармати: історія воїна «Пірата» з Дубенщини спершу з’явиться на ОГО.ua.