На Алеї почесних воїнських поховань на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому з’явився пам’ятник захиснику, на якому всі написи зроблені мовою окупантів – російською. Кропивничани та рідні загиблих героїв обурюються такому сусідству. Та виявилося, що мова ворога – це свідомий вибір родини загиблого військового.
Російськомовний пам’ятник помітила кропивничанка Інга Дуднік, яка втратила на війні дочку Ольгу і зятя Тараса, повідомляє Перша електронна газета.
Нагадаємо, Ольг і Тарас Мельстери не були професійними військовослужбовцями і не мали бойового досвіду, але разом пішли на фронт після вторгнення російських окупаційних військ, щоб захистити свою країну. Загинули вони теж разом, в одному окопі, 21 червня 2022 року на 31 році життя.
Вони знайшли спочинок на Алеї почесних воїнських поховань на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому. Зазначимо, що станом на вересень 2026-го тут поховано більше восьмиста загиблих захисників і захисниць, а загалом на кладовищах Кропивницького вже майже тисяча могил полеглих військових.
Поміж них і могила Івана Пєтухова – єдина з російськомовним пам’ятником.
Іван Пєтухов народився 1991 року у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Згодом родина переїхала до Кропивницького. Освіту Іван продовжив у загальноосвітній школі №16. Закінчив Криворізький коледж Національного авіаційного університету «КРАУСС».
У 2011-2012 роках пройшов військову строкову службу в Миколаєві в окремій десантно-штурмовій бригаді.
Після служби працював сигналістом на дільниці №12 шахти «Інгульська» та одночасно навчався в Криворізькому гірничому технікумі. Був майстром спорту України з хокею на траві.
27 лютого 2022 року Іван Пєтухов приєднався до лав Збройних Сил України. Служив оператором БпЛА. За успішні виконання бойових завдань був неодноразово відзначений командуванням частини.
Іван загинув 7 серпня 2024 року у Запорізькій області. 13 серпня був похований у Кропивницькому на Алеї почесних поховань. Нещодавно на могилі встановили пам’ятник з надписом російською мовою.
Ця звістка обурила громаду, яка спрямувала свій гнів на підрядника. Проте швидко з’ясувалося, що мова окупантів на пам’ятнику загиблого українського воїна – це свідомий вибір його родини.
“Так, це наше рішення. Яка різниця, на якій мові?” – прокоментувала родичка загиблого Оксана Артєєва.
Однаковий для всіх
Для належного вшанування пам’яті всіх загиблих захисників і захисниць у Кропивницькому затвердили єдиний макет пам’ятників для Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища, де знайшов спочинок й Іван Пєтухов.
Це відбувалося у два етапи: спочатку було публічне обговорення, потім таємне голосування (23 лютого 2024 року ), до якого долучилося 199 родин загиблих військових, зокрема й Інга Дуднік. Більшістю голосів вони обрали ескіз, розроблений ініціативною групою, та взяли його за основу для макету в процесі реконструкції Алеї.
Цей макет було затверджено й міською радою. При цьому у рішенні виконкому та в Положенні, яким затвердили єдиний уніфікований варіант пам’ятників, не йдеться про те, що надписи на них мають бути виключно українською мовою.
Мова держави і ворога в публічному просторі
Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначає, що українська є єдиною державною мовою в Україні, є обов’язковою для органів державної влади, місцевого самоврядування, освітніх закладів, сфери обслуговування, реклами та медіа. Зокрема йдеться, що всі надписи, призначені для загального ознайомлення, оприлюднення і використання в публічноу посторі, мають бути українською.
Водночас чинне законодавство значно обмежує використання російської мови, а в низці міст запровадили мораторій на мову окупанта. Зокрема Кропивницька міська рада ухвалила рішення про запровадження мораторію на публічне використання російськомовного культурного продукту на території громади 18 червня цього року під час 44-го засідання дев’ятої сесії.
Щодо використання російської мови на пам’ятниках та надгробках, то тут варто зважити на два моменти:
1. З юридичної точки зору надгробок на могилі на кладовищі є об’єктом приватної меморіалізації, а не елементом публічного простору. Чинне законодавство не регламентує вигляду, розмірів, формулювань і надписів на таких надгробках.
Водночас закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» забороняє виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки російської імперської політики скрізь, крім музейних виставок, памʼятників з Державного реєстру нерухомих памʼяток, підручників, документальних фільмів тощо. Про мову тут не йдеться.
2. Алеї почесних воїнських поховань, військові кладовища, окремі сектори військових поховань тощо юридично є меморіальними комплексами громадського та загальнонаціонального значення, а НЕ звичайним комунальним кладовищем з приватними похованнями.
У квітні цього року Верховна Рада розглянула й ухвалила законопроєкт про мережу військових меморіальних кладовищ, запровадивши єдині стандарти оформлення та утримання місць поховань військових.
А в лютому Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 190, якою внесено зміни до зразків та описів намогильних споруд і меморіальних табличок, що встановлюються на території Національного військового меморіального кладовища, яке є зразком для місцевих військовий меморіальний кладовищ та алей.
Згідно з цими документами, надпис на намогильні споруди військових меморіальних поховань наноситься державною мовою.
“Мені здавалась, що є певні речі, які не треба регламентувати, бо їх роблять “за замовчуванням”. Але не так сталось, як гадалось.
Для деяких людей треба регламентувати кожен крок, кожен подих. Наприклад, на Алеї почесних воїнських поховань на Далекосхідному кладовищі є уніфікований макет пам’ятників.
Але в положенні не прописали, що написи мають бути українською мовою – зробили мовою тих, хто вбив, – дивується Інга Дуднік, мама загиблих Героїв. – Я не говорю про порушення законодавства – з цим хай розбираються відповідні органи. Я говорю про моральну сторону питання. Мало того, що це дуже сильно тригерить людей, чиї рідні та близькі загинули, захищаючи Україну, це пряма допомога ворогу”.
Отримавши значну підтримку поміж активної частини Кропивницької громади, вона написала зверненя до міської ради щодо ситуації, яка склалася на Далекосхідному кладовищі.
Зокрема, у тексті йдеться:
Алея почесних поховань — це не просто місце скорботи, це сакральний простір національної пам’яті, символ незламності та шани тим, хто віддав найцінніше — своє життя — за свободу України, її державність, мову та територіальну цілісність. Використання мови держави-агресора на могилах полеглих українських Героїв є неприпустимим порушенням етичних норм, пам’яті воїнів та чинного законодавства України.
<…>
Герої та Героїні боронили Україну саме від знищення української ідентичності, культури та мови.
<…>
Алея почесних поховань є місцем національного значення для нашої громади. Російська мова в нинішньому історичному контексті є мовою геноциду, якою віддаються накази про вбивства українців та знищення наших міст. Її присутність у меморіальних зонах є елементом легітимізації ворожого простору всередині тилового міста. Подібні випадки викликають глибокий суспільний резонанс, травмують ветеранську спільноту, волонтерів, сім’ї загиблих Захисників та Захисниць, громадськість, розколюючи суспільство всередині та створюючи напругу в місті.
На підставі викладеного вище, просимо Кропивницьку міську раду:
1. Здійснити перевірку факту встановлення пам’ятника з написами російською мовою на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.
2. Провести розмову та роз’яснювальну роботу з родиною чи замовниками встановлення пам’ятника щодо етичної та законодавчої неприпустимості використання мови держави-агресора на меморіалах полеглих воїнів.
3. Сприяти оперативному демонтажу або заміні елементів пам’ятника з написами іноземною (російською) мовою на відповідні українськомовні аналоги за підтримки міської ради або профільних комунальних підприємств.
4. Розробити та затвердити чіткий регламент/єдиний стандарт оформлення могил і надгробних споруд на Алеї почесних воїнських поховань у Кропивницькому, який чітко визначатиме використання виключно державної мови та єдині норми військового вшанування.
Підписати звернення можна:
- в Центрі-Ветеран – вул. Віктора Чміленка, 53 А, з 9 до 16 год;
- в кав’ярні Простору хоробрих – вул. Віктора Чміленка, 53/35 (колишній БК “Компанійца”), з 8 до 17 год.
Збір підписів триває до 23 жовтня включно.
The post Російськомовний пам’ятник між українських Героїв: що збурило громаду Кропивницького? first appeared on Перша електронна газета.