У мережі досі крутять старі записи й ролики зі Стасом Барецьким, і багато хто шукає просто зрозуміти, хто це й звідки він узявся на сцені. Ми зібрали підтверджені відомості, щоб ви не витрачали час на чутки.
Стас Барецький — це сценічне ім’я Станіслава Валерійовича Барецького, російського музиканта, поета й шоумена. Він став помітним завдяки виступам із гуртом «Ленінград» у середині нульових і власним альбомам у стилі, який сам називав турбошансоном.
Якщо ви вперше натрапили на це ім’я в якомусь кліпі чи мемі, далі коротко пояснимо, з якими проєктами він пов’язаний і що саме можна стверджувати на основі доступних джерел.
Хто такий Стас Барецький
Станіслав Валерійович Барецький народився 8 березня 1972 року в Ломоносові під Санкт-Петербургом. Вірші писав ще з чотирнадцяти років, а до музики звернувся пізніше. У 1990-х працював могильником на цвинтарі й охоронцем, пізніше пробував вести кафе, але цей бізнес не склався.
На сцені його впізнають за зовнішністю: велика статура, поголена голова, малиновий піджак. Він не соромиться епатажу — на виступах міг зубами розкусити пивну банку. Це частина образу шоумена, який він підтримує роками.
Музику почав записувати на початку 2000-х. Перші альбоми вийшли в 2003–2004 роках, і деякі треки навіть потрапляли в ротацію радіо «Шансон». Сам він ніколи не претендував на роль класичного співака — більше працював із текстами й сценічною присутністю.
Виступи з гуртом «Ленінград»
У 2005–2008 роках Барецький брав участь у виступах гурту «Ленінград» Сергія Шнурова. Його роль полягала не в основному вокалі, а в сценічній присутності: він танцював, виступав як своєрідний талісман гурту й створював атмосферу.
Він написав тексти до кількох пісень. На альбомі «Хліб» 2005 року є композиції «Кредит» і «Небесний теннис», де його авторство підтверджене. Це не повна історія гурту, а лише його конкретна участь у той період.
До співпраці Барецький був місцевим виконавцем із петербурзьких клубів. Після кількох років із «Ленінградом» його почали впізнавати ширше — саме завдяки великій фігурі на сцені й характерним рухам. Співпраця закінчилася в 2008 році, коли гурт розпався в тому складі.
Сольні альбоми та спільні записи
Перші сольні альбоми — «Цензура» і «Цензура-2» — вийшли в 2003–2004 роках. Вони трималися в руслі російського шансону з грубими текстами. Пізніше з’явилися й інші роботи: у 2011-му — альбом із нецензурною назвою, у 2013-му — «Дискотека», далі «Дев’яності» та кілька релізів 2015 року.
Окремо варто згадати співпрацю з електронним дуетом «Ялинкові іграшки» (також відомим як EU). У 2005 році вони випустили спільний альбом «Електронщина». На обкладинці був трафарет обличчя Барецького. Це був експериментальний запис, де його тексти поєднувалися з електронною музикою.
За даними англомовної Вікіпедії, загалом він випустив кілька сольних альбомів і один спільний. Більшість пізніх робіт розповсюджувалися самостійно через інтернет, без великих лейблів.
Музичні проєкти в контексті кар’єри
Кар’єра Барецького виглядає як поєднання локального шансону, сценічного епатажу й окремих колаборацій. Він не став зіркою першого ряду, але закріпився як впізнаваний персонаж завдяки зовнішності й поведінці на сцені.
Поширене уявлення, що він був повноцінним учасником «Ленінграда» з вокалом, не відповідає фактам. Його внесок — це тексти до окремих пісень і візуальна присутність. З «Ялинковими іграшками» співпраця була короткою й експериментальною.
Після 2008 року він продовжував випускати сольні записи й з’являтися в різних шоу. У 2015 році, наприклад, публічно спалив свій BMW як акцію на підтримку російського автопрому — цей епізод широко розійшовся в мережі. Такі вчинки підсилювали образ шоумена більше, ніж самі альбоми.
Для читача це означає просту річ: якщо ви шукаєте музику, починайте з альбомів «Цензура», «Електронщина» та пісень «Ленінграда» з його текстами. Все інше — вже більше про персонажа, ніж про записи.
Де послухати записи Барецького
Якщо вам цікаво послухати ранні роботи, шукайте альбоми «Цензура» і «Цензура-2» на стримінгових сервісах — вони з’являються там під його ім’ям. Спільний альбом «Електронщина» теж доступний у деяких каталогах.
Пісні «Ленінграда» з його текстами простіше знайти в альбомі «Хліб». На прослуховування одного альбому піде близько сорока хвилин, так що ви швидко зрозумієте, чи ваш це стиль.
Якщо натрапили на старий кліп і хочете перевірити, чи це справді він, звертайте увагу на малиновий піджак і характерну манеру тримати мікрофон. Це надійніше, ніж шукати підтвердження в коментарях.
Коли вже послухаєте основні речі й вирішите, що хочете більше деталей про конкретний альбом, можна подивитися дати релізів у відкритих каталогах — вони збігаються в кількох незалежних джерелах. На це піде не більше десяти хвилин.
Запис Стас Барецький: біографія музиканта і шоумена спершу з’явиться на TV_TE.