У 1970-х роках на одному з давньоруських городищ XII–XIII століть на Деражнянщині археологи виявили скарб прикрас. Знахідка потрапила до Хмельницького обласного краєзнавчого музею. Серед коштовностей був широкий жіночий браслет-наруч із незвичними зображеннями. Одна з композицій може бути пов’язана з давніми легендами про людей, здатних перетворюватися на вовків.
На відміну від багатьох подібних виробів, стулки браслета прикрашені не геометричним орнаментом, а п’ятьма гравірованими композиціями із зображеннями людей, звірів, птахів і личин. Особливу увагу музейників привернула сцена, на якій звір стоїть на передніх лапах навпроти людської постаті. Тулуб тварини перетинають дві риски, що нагадують стилізоване зображення паса.
Археологи пропонували кілька пояснень цієї сцени. Найпопулярніша версія полягала в тому, що на браслеті зображено «ігрища скоморохів» — виступи мандрівних артистів, у яких могли брати участь і дресировані тварини. Проте ця інтерпретація викликає запитання: на відомих середньовічних зображеннях виступів скоморохів тварини могли бути в нашийниках, але навіщо звірові на браслеті пас?
Слід веде до легенд про вовкулаків
Відповідь на це запитання можна шукати у фольклорі України та Німеччини. В обох країнах записано чимало переказів про вовкулаків, або вервольфів, — людей, які здатні перетворюватися на вовків.
У деяких легендах є характерна деталь: навіть після перетворення на тварину людина зберігає частину одягу — пас. За переказами, якщо хтось, найчастіше жінка, зніме його з перевертня, той уже ніколи не зможе повернутися до людської подоби.
Це дає підстави припустити, що середньовічний ювелір міг зобразити на браслеті не виступ скоморохів, а сцену з місцевої легенди про вовка-перевертня. Водночас таке пояснення залишається гіпотезою, а не доведеним трактуванням зображення.
Наскільки поширеними були перекази про вовкулаків на Поділлі? Про особливе місце вовка у світогляді давнього населення краю можуть свідчити географічні назви та археологічні знахідки.
Вовчі назви Верхнього Побужжя
У межах Верхнього Побужжя, зокрема на територіях сучасних Хмельницького, Деражнянського, Летичівського та Ярмолинецького районів, зосереджено чимало топонімів, пов’язаних зі словом «вовк».
Серед них — річка Вовк, притока Південного Бугу, та річка Вовчок, притока Вовка. Є також річка з назвою Вовк, що впадає в Ушицю. У регіоні розташовані населені пункти Вовковинці, Вищі Вовківці та Нижні Вовківці. Назву «Вовча гора» мають різні урочища, зокрема відомі в Чорному Острові та Пашківцях.
Така концентрація назв, пов’язаних із вовком, вирізняє цю місцевість. За однією з інтерпретацій, подібне «топонімічне явище» може вказувати на давній культ певної тварини. У цьому випадку йдеться про вовка, якому стародавні спільноти могли надавати особливого символічного значення.
Показовою є й географія самої знахідки: городище, де виявили браслет, розташоване приблизно за два кілометри від сучасного селища Вовковинці.
За матеріалами публікацій Сергія Єсюніна.