Хмельниччина втратила 7 воїнів. Імена

Автор:

Ольга Клець

October 19th, 6:50pm

Хмельниччани, які стояли на захисті країни та відали за неї життя.

Громади регіону проводжають в останню дорогу захисників, які віддали життя за Україну: на щитах додому повертаються Євген Янчук та Василь Кілікевич, чиї прощання відбудуться 20 жовтня. Водночас громади вже попрощалися з Ігорем Мовчаном, Миколою Щербою, Олексієм Душинським і Володимиром Мельником, яких провели в останню путь, та вшанували пам’ять Віталія Валюса, відкривши на його честь символічний кенотаф.  

У Хмельницькій громаді попрощалися з полеглими воїнами

Сьогодні у Хмельницькій громаді провели в останню путь захисників, які віддали життя за Україну, поховавши їх на кладовищі у мікрорайоні Ракове:

• Микола Щерба віддав життя за Україну 4 жовтня 2026 року на Харківщині. Йому було 57 років. Похований Герой на Алеї Слави.

• Олексій Душинський загинув 30 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степове Донецької області. Майже три роки він вважався зниклим безвісти, а його загибель підтвердила ДНК-експертиза. Воїну навіки 51 рік. Похований на Алеї Слави.

• Володимир Мельник був демобілізований за станом здоров’я внаслідок поранень і помер 13 вересня 2026 року у віці лише 23 років. Поховали Героя на Алеї померлих Героїв.

Ігор Мовчан

19 жовтня 2026 року у селі Городище проводжали захисника Ігоря Анатолійовича Мовчана.

• До війни Ігор Анатолійович (07.01.1971 р.н.) працював за мирною професією — був досвідченим трактористом і машиністом, сумлінно працював на місцевих підприємствах та цукрокомбінаті.
• У березні 2026 року став на захист України, служив монтажником інженерно-технічного батальйону. Життя воїна обірвалося 16 жовтня під час відпустки через тяжку серцеву хворобу. Поховали оборонця рідної землі в селі Городище під звуки Державного Гімну та військового салюту. 

Василь Кілікевич

18 жовтня 2026 року у лікарні передчасно зупинилося серце 44-річного воїна, солдата Василя Анатолійовича Кілікевича.

• Народився 5 січня 1982 року, жив у Шепетівці. З початком повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ, служив водієм-заправником роти матеріального забезпечення, сумлінно виконуючи тилові та бойові завдання.
• Прощання з Героєм відбудеться у вівторок, 20 жовтня. Цей день рішенням міської влади оголошено Днем жалоби на території Шепетівської громади. Об 10:30 розпочнеться панахида біля будинку воїна (вул. Степана Бандери, 65А), об 11:30 пройде заупокійна служба у церкві Святого Володимира, а о 12:30 — чин поховання на Алеї Героїв. 

Євген Янчук

Загинув житель села Радісне, солдат Євген Вікторович Янчук, який народився 15 квітня 1988 року. Воїн вважався зниклим безвісти з 22 березня 2025 року, а тепер повертається додому на щиті.

• Загинув в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області. Євгену назавжди залишилося 36 років.
• У вівторок, 20 жовтня 2026 року, у Щиборівській територіальній громаді оголошено День жалоби. О 09:50 траурний кортеж вирушить від в’їзду до с. Радісне по вул. Центральній до будинку №32, після чого у Свято-Покровському храмі пройде панахида та чин поховання на сільському кладовищі з військовими почестями. 

У Головчинцях відкрили кенотаф на честь Віталія Валюса

У селі Головчинці відбулося вшанування пам’яті та відкриття кенотафу на честь загиблого Захисника Віталія Володимировича Валюса (позивний «Латиш»). 

• Народився 8 березня 1974 року у Вінниці, закінчив Летичівську школу №1, служив у морській авіації та прикордонних військах. Був мобілізований у квітні 2023 року, служив штаб-сержантом і командиром відділення роти вогневої підготовки 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
• Пройшов крізь тяжкі бої, двічі отримував поранення (у грудні 2023 та лютому 2024 року), але щоразу повертався до строю. Загинув 19 липня 2024 року поблизу села Переїзне на Донеччині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.