Важко знайти рівнянина, який не бачив цієї величної будівлі в центрі міста. Але чи багато хто знає, як вона виглядала понад сто років тому і що приховують її стіни? За свою історію костел святого Антонія втратив не лише високі шпилі, а й частину своїх таємниць. Він пережив війни, руйнування та часи, коли замість органної музики тут лунали зовсім інші звуки.
Велична споруда з червоної цегли, високими стрілчастими вікнами й годинником на фасаді. Її бачив майже кожен, хто прогулювався центром Рівного. Вона привертає увагу своєю архітектурою, але чи всі знають, що колись над будівлею височіли два гострі шпилі, а всередині були мармуровий вівтар, вітражі та орган? Сьогодні тут розташований Зал камерної та органної музики. Проте історія цього місця почалася понад півтора століття тому.
Колись ця будівля була найвищою у Рівному. Її шпилі можна було побачити здалеку, а до храму приходили на богослужіння кілька поколінь містян.
Згодом костел пережив війни, закриття, руйнування і навіть перетворення на кінотеатр. Він втратив значну частину свого оздоблення, але залишився однією з найвпізнаваніших споруд міста.
Костел, який будували 41 рік
Історія католицьких храмів на цьому місці сягає XVI століття. Перший дерев’яний костел у Рівному, за історичними відомостями, з’явився ще 1548 року. Проте жоден із давніх храмів не зберігся.
Новий мурований костел почали будувати у XIX столітті.
30 вересня 1858 року заклали його наріжний камінь. Ініціатором спорудження був князь Казимир Любомирський, представник родини, яка тривалий час володіла Рівним.
Будівництво просувалося повільно. Його навіть зупиняли за наказом влади Російської імперії. Завершували роботи наприкінці XIX століття за підтримки князя Романа Сангушка та місцевих парафіян. Завершальним етапом керував архітектор Костянтин Войцеховський. Казимир Любомирський так і не побачив храм завершеним – він помер у 1871 році. Лише 1899 року будівництво закінчили. Наступного року костел освятили.
Він отримав назву костел Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Антонія Падуанського.
Два шпилі, які височіли над Рівним
Сьогодні, дивлячись на колишній костел, важко уявити, що раніше він мав зовсім інший вигляд. Його фасад прикрашали дві високі неоготичні вежі зі шпилями. До Другої світової війни це була найвища споруда Рівного.
Архітектура нагадувала середньовічні європейські храми. Червона цегла, стрілчасті арки, високі вікна, декоративні елементи фасаду – усе це вирізняло костел серед міської забудови. Не менш ошатним був його інтер’єр.
У храмі було сім вівтарів. Головний виготовили з мармуру й оздобили позолотою. Вікна прикрашали кольорові вітражі, а стіни – розписи художника Кароля Політинського. Під час Першої світової війни будівля постраждала від артилерійського обстрілу та пожежі. Згодом костел відновили, а 1922 року повторно освятили.
У підземеллях храму також містилися поховання представників князівського роду Любомирських. Під час радянського закриття костелу їхні рештки перенесли на Дубенське кладовище. Про це свідчить архівний документ, виявлений дослідницею Людмилою Леоновою.
Як костел втратив свої шпилі та орган
Найважчі зміни чекали на храм у радянський період.
Попри Другу світову війну, костел продовжував діяти навіть під час нацистської окупації. Проте після війни радянська влада посилила тиск на католицьку громаду.
У 1958 році останнього настоятеля храму, священника Серафима Кашубу, позбавили права проводити богослужіння. Остаточне закриття костелу датують 1961 роком. Після цього розпочалося знищення його релігійного оздоблення. Зникли вівтарі, розписи, вітражі та інші елементи інтер’єру. Через два роки після закриття розібрали й високі шпилі, які визначали силует старого Рівного.
Не зберігся і костельний орган.
За дослідженням рівненської краєзнавиці Світлани Калько, інструмент демонтували та перевезли до міського парку нібито на зберігання. Згодом його частини опинилися серед непотребу, а в середині 1980-х років залишки остаточно вивезли на міське звалище. Від колишньої величі храму залишилися здебільшого стіни та архітектурні форми.
Замість молитов – кіносеанси
Після закриття костелу будівлю пристосували для інших потреб.
У січні 1966 року тут відкрили кінотеатр на 274 місця. Спочатку він називався «Хроніка», пізніше – «Глобус». У колишньому храмі встановили кінообладнання, облаштували зал для глядачів. Приміщення, яке десятиліттями служило місцем богослужінь, перетворилося на звичайний радянський кінотеатр.
Та найбільші зміни були ще попереду.
У 1980-х роках будівлю вирішили пристосувати для концертної діяльності. Її високі склепіння та акустичні особливості підходили для виконання органної й камерної музики. У 1987 році після ремонтно-реставраційних робіт тут відкрили Зал камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії.
Орган повернувся через майже тридцять років
У 1989 році в колишньому костелі знову з’явився орган. Новий інструмент виготовила чехословацька фірма Rieger-Kloss. Його висота становить приблизно 6,5 метра, вага – 12 тонн. Орган має 43 регістри та майже три тисячі труб.
Цікаво, що спочатку інструмент призначався зовсім не для Рівного, а для Красноярської філармонії. За інформацією історичного проєкту Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, отримати орган для Рівного допомогла співачка Ірина Понаровська, яка раніше працювала в місцевій філармонії. Вона підтримала звернення щодо передачі інструмента місту.
Так у будівлі, звідки колись вивезли та знищили костельний орган, через десятиліття знову залунала органна музика.
Історія, яку можна побачити на власні очі
Будівля колишнього костелу святого Антонія й сьогодні залишається однією з архітектурних пам’яток Рівного. Хоча вона втратила високі шпилі та первісне оздоблення, її неоготичний фасад зберігся.
У 2023 році тут відбулася подія, яка нагадала про релігійне минуле споруди. 13 червня, у день пам’яті святого Антонія, у колишньому костелі вперше за понад 60 років відслужили католицьку месу. Того ж дня на фасаді відкрили меморіальну дошку останньому настоятелю храму Серафиму Кашубі.
Сьогодні тут не лише слухають музику, а й знайомляться з історією міста.
Рівненська обласна філармонія проводить екскурсію «Нерозкриті таємниці Органного залу». Її учасникам розповідають про будівництво костелу, долю першого органа, зниклу й віднайдену старовинну ікону та поховання в колишніх підземеллях. Екскурсію проводить дослідниця історії Рівного Світлана Калько.
Можливо, після такої розповіді знайома будівля на Соборній відкриється зовсім по-іншому. Адже це не просто колишній храм чи сучасний концертний зал, а місце, де збереглася історія кількох поколінь рівнян.
І якщо зовні костел можна роздивитися будь-коли, то його внутрішній простір найкраще побачити під час екскурсії або почути під час органного концерту.
Де розташований: Рівне, вулиця Соборна, 137.
Запис Храм, який втратив шпилі, але зберіг музику. Історія костелу святого Антонія у Рівному спершу з’явиться на 7 днів.