21 жовтня у театрі імені Миколи Гоголя відбувся допрем’єрний показ вистави «Пер Гюнт» за п’єсою норвезького драматурга Генріка Ібсена. Це самостійна робота артистів театру, яка пропонує глядачам не просто спостерігати за історією головного героя, а замислитися над власним життям, вибором і тим, ким ми є насправді. Журналісти 0532.ua побували на показі та діляться враженнями.
Перше, що привертає увагу ще до початку вистави, — незвичне розташування глядацьких місць. Замість традиційної зали глядачі опиняються безпосередньо на сцені, поруч з акторами. Тут немає звичної дистанції між виконавцями та публікою. Ти не просто дивишся на події збоку — ти перебуваєш усередині них.
Такий формат працює не лише як цікаве режисерське рішення. Він посилює відчуття присутності, змушує уважніше стежити за кожним рухом, словом і паузою. Ти стаєш безпосереднім свідком історії, яка розгортається зовсім поруч.
Саме тому команда вистави особливо наголошує на театральній етиці: запізнення та телефонні дзвінки можуть критично порушити атмосферу постановки. У просторі, де глядачі й актори перебувають настільки близько, будь-який сторонній звук здатен зруйнувати зосередженість, необхідну для спільного занурення в історію.
Хто я і чи туди йду?
Режисер Семен Білокінь визначив жанр постановки як філософську притчу. І це влучне визначення, адже «Пер Гюнт» залишає після себе не стільки готові відповіді, скільки запитання, над якими хочеться думати.
Хто я? Чи правильний шлях обрав? Що хорошого зробив у своєму житті, а що поганого? А якщо нічого? Що означає бути людиною — і чи можна прожити життя, так і не зрозумівши самого себе?
Ці питання проходять крізь усю виставу. Історія Пера Гюнта стає приводом поговорити про вибір, відповідальність, самообман і пошук власного «я». Про те, як людина змінюється під впливом обставин, намагається втекти від себе, а зрештою все одно повертається до необхідності відповісти на найважливіше запитання: ким вона стала?
Генрік Ібсен створив образ Пера Гюнта як суперечливого героя, чиї мандри стають не лише пригодами, а й пошуком самого себе. У цій історії є особистий досвід драматурга, його роздуми про батьківщину, суспільство та місце людини у світі.
Команда полтавського театру пропонує власне прочитання твору, розставляючи акценти, які відгукуються сучасному глядачеві. У постановці чимало натяків на сьогодення, однак режисер і виконавець ролі Когось Семен Білокінь залишає простір для особистої інтерпретації.
Тут немає нав’язливих пояснень, які підказують, що саме потрібно думати про побачене. Навпаки, вистава запрошує до діалогу із самим собою. Кожен може побачити в історії щось своє — залежно від власного досвіду, переконань і запитань, на які саме зараз шукає відповіді.
«Пер Гюнт» — не просто постановка за класичним твором, а спільна робота артистів театру, які поєднали на сцені акторські, музичні та творчі завдання.
Артем Білокінь виконує роль Пера Гюнта й водночас є художником-постановником вистави. Наталія Бухарова відповідала за добір музичного оформлення, а також втілює образи матері Пера та Анітри. Євген Захарчук грає придворного троля й забезпечує музичний супровід.
Марія Озерянко виконує ролі Ози, матері Пера, та Принцеси тролів. Разом із Максимом Дашевським, який грає Короля Броза, вона працювала над сценічною версією вистави.
До постановки долучилися й молоді виконавиці. Студентка Харківського національного університету мистецтв Олександра Грек також втілює образ матері Пера, а роль Сольвейг виконує Вікторія Бондаренко — випускниця Полтавського фахового коледжу мистецтв.
У цій роботі відчувається, що артисти не обмежуються виконанням своїх ролей, а долучаються до створення цілісного сценічного світу.
Сильна вистава без зайвих відволікань
«Пер Гюнт» — це той випадок, коли увагу глядача утримують не зовнішні ефекти, а сама історія та її внутрішня напруга. Тут не хочеться відволікатися на продумане світло чи яскраві костюми, хоча сценічні рішення мають своє значення. У центрі залишається людина — її сумніви, вчинки, пошуки та спроби зрозуміти себе.
Гра акторів справляє глибоке враження. Вона водночас легка й складна: за зовнішньою простотою сценічної дії відчувається внутрішня робота, а за окремими репліками — значно більше, ніж сказано вголос.
Під час перегляду ти занурюєшся в дійство, міркуєш, шукаєш відповіді, часом знаходиш їх, а часом залишаєшся з питаннями. І це, мабуть, одна з головних цінностей постановки: вона не намагається дати універсальну формулу правильного життя, а спонукає кожного глядача пройти власний шлях до розуміння.
«Пер Гюнт» — вистава, після якої хочеться не одразу перемикатися на буденні справи, а побути трохи наодинці зі своїми думками.
Коли відбудеться прем’єра «Пер Гюнта» у Полтаві
Офіційна прем’єра вистави відбудеться 22 жовтня о 18:00 у театрі імені Миколи Гоголя.
Якщо ви шукаєте в театрі не лише емоції, а й можливість замислитися над собою, ця постановка варта уваги. Адже історія Пера Гюнта — це не тільки розповідь про одного героя. Це нагадування про те, що кожен із нас щодня робить вибір, а зрештою мусить відповісти собі на запитання: чи справді я живу власне життя?
І, можливо, найважливіше після перегляду не знайти остаточну відповідь, а наважитися поставити собі правильне запитання.
Джерело: 0532.ua