Чи потрібно українцям панікувати на тлі останніх заяв Трампа?

З’ясуймо разом, що відбувається, чому Трамп раптом настільки різко змінив свою риторику і чи варто Україні панікувати?

Почнімо з найважливішої дати: третього листопада, тобто за три тижні, у США відбудуться проміжні вибори до Конґресу.

Переобиратимуть усю Палату представників і частину Сенату, а для Трампа це питання збереження політичного контролю, адже втрата республіканцями більшости в Палаті представників означатиме посилення парламентського контролю над його адміністрацією, розслідування діяльности самого Трампа та його оточення і суттєві перешкоди для реалізації президентської політики.

 А тепер подивімося на цифри, які пояснюють нинішню нервозність у Вашинґтоні. За даними Reuters, від початку війни США та Ізраїлю проти Ірану ціна дизелю в Америці зросла приблизно на 70 відсотків і сягнула 6,28 долара за галон. Від цього потерпають фермери, перевізники, малий бізнес і звичайні американці, зокрема й традиційний республіканський електорат. Опитування Reuters/Ipsos, оприлюднене дев’ятого жовтня, показало, що 78 відсотків американців вважають політику Трампа однією з причин зростання вартості життя, а 57 відсотків прихильників Республіканської партії визнають, що ціни зростають швидше, ніж їхні зарплати. Рейтинг схвалення діяльності Трампа опустився до 32 відсотків.

І от на цьому тлі Трамп починає переконувати американців, що одна з головних причин дорогого пального – не війна з Іраном і не проблеми з постачанням через Ормузьку протоку, а українські удари по московських нафтопереробних заводах.

Ще п’ятого жовтня він написав, що московські заводи підриває Україна, а американські – закривають демократи у штатах на кшталт Каліфорнії, фактично поставивши українські військові операції в один політичний ряд із діями своїх внутрішніх опонентів.

І ось тут до справи долучається частина MAGA-консерваторів, які вже активно просувають тезу, що Зеленський нібито спеціально атакує московські НПЗ, аби підвищити ціни на пальне, нашкодити Трампу перед виборами та допомогти демократам.

Якщо республіканці прогрАють вибори, цей самий наратив можна буде використати для пояснення поразки: мовляв, Трамп намагався знизити ціни на пальне, але Зеленський своїми ударами по НПЗ навмисне завадив йому, щоб допомогти демократам.

І тому наступні три тижні можуть бути особливо складними: Україну намагатимуться зробити відповідальною за проблеми, які виникли не через неї, а наша оборона від московської агресії дедалі частіше стає темою американської передвиборчої боротьби.

Дев’ятого жовтня Трамп оголосив про «надзвичайно успішну» розмову з путіним і домовленість щодо московського дизелю: 300 тисяч тонн – негайно; ще 500 тисяч тонн – у листопаді; ще мільйон тонн – після цього.

Але тут є три моменти.

1. Американський Мінфін видав генеральну ліцензію OFAC №135, яка дозволяє операції з московським дизелем до сьомого квітня 2027 року, хоча ще у квітні 2022 року Конґрес США ухвалив закон Ending Importation of Russian Oil Act, яким заборонив імпорт московських енергоресурсів до Сполучених Штатів, а припинення цієї заборони передбачає спеціальну процедуру та визначені законом умови.

Отже, Конґрес має всі підстави вимагати пояснень і перевірки законности такого рішення. Тим більше, що республіканець Браян Фіцпатрік уже готує законодавчу ініціативу для блокування закупівель московської нафти.

2. США самі є великим експортером дизелю, а оголошені початкові московські обсяги, за оцінками енергетичних аналітиків, навряд чи здатні суттєво змінити світові ціни. Важливо й те, що оголошена домовленість не означає, що всі ці обсяги вже поставлені чи закуплені американськими компаніями.

На тлі нинішніх скорочених постачань домовленість потенційно значна, але саме виконання всіх обіцянок викликає сумніви.

Дестого жовтня Трамп виступив уже з вимогою змінити українського президента. Мовляв, Зеленський мав багато можливостей укласти угоду з московією, але не зробив цього, тому Україні потрібен інший керівник, який зможе домовитися. Окремо Трамп вимагав припинити удари по московських НПЗ, стверджуючи, що вони шкодять американським фермерам.

Тут варто звернути увагу на інформацію видання Axios, яке розповіло, що відбувалося за лаштунками.

За даними видання, адміністрація Трампа приблизно шість разів вимагала від України припинити удари по московських нафтопереробних заводах. Україна запропонувала взаємне рішення: ми не атакуємо московські НПЗ, якщо московська федерація припиняє знищувати нашу енергетичну інфраструктуру.

Але, за словами американського посадовця, Трамп хотів саме одностороннього припинення українських ударів, без відповідних зобов’язань москви.

Ще тривожніша інформація з’явилася щодо переговорів американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера з українською делегацією в Маямі.

За словами українського посадовця, американці допустили можливість припинення передачі розвідувальних даних, якщо Україна продовжить атакувати московські НПЗ. Американська сторона заперечує, що така погроза звучала, отже підтвердженого рішення про зупинення обміну розвідданими наразі немає.

І це надзвичайно важливо, тому що американська консервативна політика далеко не монолітна.

Конґресмен-республіканець Браян Фіцпатрік уже оголосив про підготовку законопроєкту Ronald Reagan Peace Through Strength Act, який має заблокувати закупівлі російської нафти.

Його підтримав республіканець Дон Бейкон, який назвав дизельну домовленість серйозною помилкою.

Фіцпатрік планує використати спеціальну парламентську процедуру, для якої потрібно 218 підписів конґресменів, щоб винести законопроєкт на голосування попри позицію керівництва Палати представників.

Навіть у середовищі MAGA лунають критичні голоси. Зокрема, Лора Лумер звертає увагу, що купівля московських енергоресурсів допомагає фінансувати режим Ірану, який відкрито проголошує ворожість до Сполучених Штатів.

І нарешті, чи потрібно нам панікувати? Щоб відповісти на це питання, пропоную згадати хоча б минулий рік.

19 лютого 2025 року Трамп називав Зеленського диктатором без виборів.

28 лютого під час скандальної зустрічі в Білому домі заявляв, що Україна не має козирів і ризикує Третьою світовою війною.

Третього березня адміністрація США реально призупинила військову допомогу та передачу розвідданих Україні. І це був значно серйозніший удар, ніж просто політичні заяви.

11 березня, після переговорів у Джидді, допомогу й обмін розвідданими відновили.

А вже 23 вересня 2025 року Трамп заявляв, що Україна за підтримки Європи й НАТО здатна повернути всі окуповані території, називав московію економічно слабкою та говорив, що саме час Україні діяти.

Тобто за кілька місяців риторика американського президента може змінюватися кардинально, причому в абсолютно протилежних напрямках.

Ми вже пережили період, коли від негативних заяв американська адміністрація перейшла до реального припинення військової та розвідувальної допомоги, однак це не стало остаточним розривом між Україною та США.

Тому сьогодні не варто сприймати кожне нове висловлювання Трампа як остаточний вирок Україні, хоча й ігнорувати можливість нових практичних обмежень було б небезпечно.

Попереду три тижні до американських виборів, і цей період може принести ще чимало різких заяв, звинувачень та спроб зробити Україну відповідальною за проблеми американської внутрішньої політики.

Тому маємо тримати голову холодною. Маємо розрізняти передвиборчу риторику та реальні рішення американської адміністрації, адже різкі слова Трампа ще не означають припинення співпраці, натомість обмеження військової чи розвідувальної допомоги можуть коштувати Україні надто дорого, особливо в умовах постійних московських ударів по нашій енергетиці.

Україна повинна максимально активно працювати з обома партіями в Конґресі, з європейськими союзниками, з американськими безпековими та оборонними колами, а паралельно – розширювати власне оборонне виробництво і зменшувати залежність від політичних рішень однієї людини.

І не забуваймо ще одного дуже важливого моменту: після всіх домовленостей Трампа з путіним щодо дизелю московія так і не погодилася негайно відновити мирні переговори.

Тобто путін отримує можливість послабити санкційний тиск, але при цьому не демонструє готовности припиняти аґресію, а основні претензії американського президента знову спрямовані до України.

Але ми вже маємо досвід проходження через значно гірші кризи у взаєминах зі США, витримали реальне припинення допомоги й змогли відновити співпрацю.

Тому сьогодні наше завдання – не панікувати, а посилювати власні позиції, працювати із союзниками та не дозволяти, щоб інтереси американської виборчої кампанії ставили вище за безпеку України.