Ганна Орищенко із селища Смоліне Новоукраїнського району — найстарша жителька Кіровоградської області.
За свої 105 років вона пережила репресії в родині, Голодомор, примусову працю в нацистській Німеччині та втрати близьких. Виховала чотирьох дітей, а сьогодні її родина налічує десятки нащадків. Своїм секретом довголіття жінка вважає поміркованість у харчуванні, повноцінний відпочинок і небажання працювати через силу. Про життя довгожительки у сюжеті Суспільного розповіла її донька Марія Краснікова.
Дитинство, зруйноване репресіями та голодом
Ганна Орищенко народилася 23 липня 1921 року в селі Сарновичі на Житомирщині. Вона зростала у багатодітній родині — разом із п’ятьма братами та сестрами.
Її батько мав ліс, борті з бджолами, коней і волів. Однак під час колективізації відмовився віддати господарство колгоспу. За це чоловіка заарештували та відправили до Сибіру, звідки він не повернувся.
Родина залишилася без годувальника. Наймолодшому синові на той час було лише два тижні. Почалися роки голоду, коли дітям доводилося виживати завдяки тому, що вдавалося знайти в лісі.
«Мати, баба Уляна, варила дітям їсти цілий казан щавлю, через голод вони ходили з великими животами. Рятувалися, як могли, збирали в лісі ягоди, дикі груші, гриби», — розповідає Марія Краснікова.
Не всі діти пережили Голодомор. Старші померли від голоду, а інші згодом загинули на фронтах Другої світової війни.
Примусова праця в Німеччині
У підлітковому віці Ганна поїхала до Києва на заробітки. На Лук’янівці працювала нянею, доглядала дітей і готувала їм їжу. Паралельно відвідувала школу та курси лікнепу — навчалася читати й писати.
Перед початком війни повернулася до рідного села. Згодом місцевих жителів примусово вивезли до Німеччини. Спочатку Ганна працювала в господарстві німецького фермера разом з іншими дівчатами. Після завершення війни він подарував кожній із них валізу з одягом у дорогу.
Пізніше жінка працювала на військовому заводі. Їй вдалося влаштуватися до їдальні, звідки вона потайки передавала їжу іншим українкам, які працювали на першому поверсі й отримували недостатньо харчів.
«У підлозі біля труби була дірка, через яку вона потайки кидала варену картоплю, буряк чи моркву своїм дівчатам. Якби німецька охорона це помітила, її б розстріляли на місці», — переказує слова матері донька.
У 1945 році Ганна повернулася в Україну.
Родина, праця та нове життя на Кіровоградщині
Після війни жінка повернулася на Житомирщину, вийшла заміж за односельця та працювала в колгоспі. У подружжя народилося четверо дітей.
Життя залишалося непростим і в повоєнні роки. Старший син народився у голодному 1946 році. Щоб прогодувати дитину, батько їздив до Білорусі міняти квасолю на макуху.
Близько 20 років тому донька Марія забрала маму до себе в Смоліне. На той час Ганні було 85 років.
Переїзд допоміг жінці повернутися до улюбленого заняття — вишивання. За словами доньки, вона створила щонайменше 30 картин, п’ять вишиванок і близько десяти рушників. Останню картину — із зображенням циганки Ази — вишила у 100 років і подарувала місцевій селищній раді.
Нині родина Ганни Орищенко — це четверо дітей, восьмеро онуків, 14 правнуків і десять праправнуків.
У чому секрет довголіття?
У свої 105 років Ганна Орищенко дотримується власних правил харчування та відпочинку. Донька розповідає, що мама не їсть м’яса, не вечеряє після 18:00, не п’є воду чи чай одразу після першої страви й намагається не поєднувати різні смаки в одному прийомі їжі.
Водночас жінка не дозволяє змушувати себе їсти те, чого не хоче, та завжди наголошувала на важливості поміркованості в роботі.
«Мама завжди мені казала, що не треба перепрацьовувати та виконувати будь-яку роботу через силу, адже це погано впливає на здоров’я», — пригадує Марія Краснікова.
Останні п’ять років через фізичну слабкість і запаморочення довгожителька не виходить на вулицю. Вона швидко втомлюється, має проблеми зі слухом, однак зберігає ясність мислення. Навіть зараз розгадує філворди, користуючись лупою.
Щодня молиться за Україну
Ганна Орищенко знає про нинішню російсько-українську війну. Донька намагається оберігати її від надто болісних подробиць, проте жінка переживає через загибель молодих людей і страждання мирних жителів.
«Мама дуже хвилюється, плаче через загибель молоді та не розуміє, як можна вбивати мирних людей. Порівнюючи з минулим, вона згадує, що нацисти під час Другої світової війни не бомбили вночі… Вона щодня молиться за Україну, вона берегиня нашого роду», — розповідає донька.
За інформацією заступниці керівниці обласного Пенсійного фонду Олена Романченко, на Кіровоградщині проживають 48 людей віком понад 100 років. Ганна Орищенко зі Смоліного — найстарша серед них.
Її історія — свідчення того, скільки випробувань може вмістити одне людське життя. А її родина, яку вона виростила попри голод, війну й особисті втрати, стала продовженням цієї довгої історії.
Ілюстрація – Суспільне