Федеральна прокуратура вважає колишнього керівника BND Ханнінга шпигуном. Хто були його потенційні клієнти, залишається незрозумілим. Одне зрозуміло – він підтримував контакти з найближчим оточенням Путіна.
Про це йдеться у матеріалі FAZ, передає Інше ТВ.
Федеральна прокуратура Німеччини розслідує справу колишнього керівника BND Августа Ханнінга за підозрою у шпигунстві та державній зраді. Поки що нічого не доведено, але, якщо вірити слідчим, у нього, ймовірно, було щонайменше два клієнти. Першим може бути Азербайджан. Хоча Федеральна прокуратура не назвала жодної країни, джерела в службах безпеки підтвердили повідомлення Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung (F.A.S.) про те, що вони, ймовірно, зосереджуються на цій країні.
Особа другого клієнта невідома. В офіційній заяві Федеральної прокуратури лише зазначено, що Ханнінг також тісно контактував зі співробітником «іншої» державної розвідки. F.A.S. дізналася від джерел у службах безпеки, що це, ймовірно, не стосується Росії.
З іншого боку, відомо, що після виходу на пенсію у 2009 році Ханнінг підтримував регулярні контакти з Миколою Патрушевим, близьким соратником президента Росії Володимира Путіна. Патрушев був пов’язаний з Путіним протягом десятиліть і є постійним голосом у луні навколо правителя, коли йдеться про наклепи на українців, поляків, фінів чи «Захід».
Вони майже одного віку, родом із Санкт-Петербурга, і обидва вийшли з радянського КДБ. У 1999 році Патрушев змінив Путіна на посаді голови наступника відомства, ФСБ. Друга чеченська війна, ініційована Путіним, припадає на цей період, як і численні терористичні атаки з великими жертвами. Агент-ізгой Олександр Литвиненко пізніше звинуватив ФСБ Патрушева у здійсненні нападів на кілька багатоквартирних будинків, щоб привести Путіна до влади; офіційно в цих нападах звинуватили чеченців. Британський звіт описав подальше отруєння Литвиненка полонієм у Лондоні як операцію ФСБ, «ймовірно, схвалену паном Патрушевим, а також президентом Путіним».
У 2008 році Патрушев став секретарем Ради національної безпеки, посаду, яку він обіймав, коли Росія анексувала Крим у 2014 році та знову напала на Україну у 2022 році. Його родина належить до неофеодального класу, який панує в Росії. Його старший син обіймає керівну посаду в уряді, тоді як молодший син закінчив розвідувальну академію, а потім працював у нафтових компаніях, пов’язаних з Кремлем.
Хеннінг, ймовірно, контактував зі службою Патрушева ще під час свого перебування на посаді голови BND (Федеральної розвідувальної служби). Наприклад, коли він відвідав спустошені чеченські міста Грозний та Гудермес у 2000 році. Партія зелених розкритикувала це як прихильність Росії, тоді як Товариство захисту народів, що перебувають під загрозою зникнення, розцінило це як співучасть у геноциді. BND (Федеральна розвідувальна служба) не погодилася, наголосивши, що стабільність Росії залежить від ходу війни.
Після виходу на пенсію Ханнінг продовжував підтримувати зв’язок з Патрушевим. Це не доводить, що він міг зрадити державні таємниці, але багато говорить про його цілі. Наприклад, у 2014 році, невдовзі після анексії Криму Росією, він зустрівся з Патрушевим, щоб попередити його про «негативні наслідки». Принаймні, так це описує джерело, що симпатизує Ханнінгу. Його адвокат підтвердив зустріч F.A.S. (Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung).
Потім, у 2016 році, Ханнінг відвідав конференцію з безпеки в Москві, яку відкрив Патрушев. Там Ханнінг виступав за співпрацю з Росією в боротьбі з тероризмом. Це був час, коли втручання Путіна на користь дамаського диктатора Башара Асада посилило потік біженців з Сирії. Багато хто, однак, все ще хотів бачити Росію партнером. Ханнінг також, за даними інформаційного агентства «Інтерфакс», критикував санкції проти Росії в Москві та виступав за спільне вирішення «проблеми» України з Росією.
Третя зустріч відбулася у 2019 році під час сесії «Арктичної ради». Учасники відвідали Валаамський монастир на Ладозькому озері, притулок для російської еліти. На груповому фото перед золотим іконостасом у центрі зображено Патрушева. На почесному місці поруч із ним стоїть усміхнений пенсіонер – Август Ханнінг.
Адвокат Ханнінга каже, що ця зустріч також мала на меті попередити Росію про наслідки її дій в Україні. Однак після вторгнення 2022 року ці «зусилля не були продовжені». Адвокат не відповів на подальше запитання про те, чи не мав Ханнінг подальших контактів з Патрушевим після масштабного нападу.
Все це не обов’язково означає, що Патрушев був представником «іншої» розвідувальної служби, яку Федеральна прокуратура вважає однією з тих, хто нібито отримав секретну інформацію від Ханнінга. Однак це проливає світло на самосприйняття Ханнінга. Ганс-Георг Маассен, колишній керівник Федерального відомства із захисту Конституції (BfV), якого було усунуто у 2018 році після суперечки з Ангелою Меркель, є другом Ханнінга. Він описує його як людину, яка залишалася тісно пов’язаною зі своїми наступниками в BND. Вони зустрічалися за обідом, а Ханнінг також підтримував сильну міжнародну мережу. Він вважав себе посередником між своїми контактами в Німеччині та за кордоном. «Він робив те, що BND та інші не могли або не хотіли робити», зазначає Маассен.
Маассен описує своє сприйняття погляду Ханнінга на Росію так: «Поки країна веде агресивну війну, там є «люди, які розуміють Німеччину, і контакт з ними не слід втрачати». Ці люди «частіше зустрічаються у старшому поколінні, до якого також належать Путін і Патрушев». Путін не найгірший; хтось гірший може прийти після нього. Крім того, Маасен висловив переконання, що Ханнінг «не видав жодних таємниць».
Але колишній керівник Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) підтримував зв’язки не лише з Росією, а й з Азербайджаном. З 2013 року він є членом правління лобістської організації «Німецько-азербайджанський форум», посаду, на якій його було затверджено у 2025 році.
Багата на нафту та газ кавказька республіка Азербайджан керується залізною рукою родиною Алієвих з 1993 року. Нинішній правитель, Ільхам Алієв, який навчався в Москві, вважався «плейбоєм» у молодості та, як син диктатора Гейдара Алієва, з раннього віку був причетний до правління свого батька. За радянських часів Гейдар Алієв, серед іншого, очолював КДБ в азербайджанській республіці та обіймав посаду першого секретаря Комуністичної партії.
У 2003 році він заповів свою землю та владу синові. Дехто сумнівався, що Ільхам Алієв зможе зберегти систему, встановлену його батьком, яка збалансувала клани та регіони. Але Алієв, одружений з дочкою впливової родини Пашаєвих, вистояв. Він досяг успіху частково завдяки непохитним репресіям, які вже давно йдуть рука об руку з ефективним управлінням іміджем. Баку часто приймає міжнародні конференції, а також гонки Формули-1 та Бакинський форум безпеки – зустріч розвідувальних служб. Пісенний конкурс Євробачення відбувся у 2012 році, а Конференція ООН зі зміни клімату – у 2024 році.
Алієв спрямував доходи від продажу нафти та газу на військові потреби. У 2020 році він переміг Вірменію та повернув собі кілька територій своєї країни, які сусідня країна окупувала в останні роки існування Радянського Союзу. У вересні 2023 року відбувся блискавичний наступ, під час якого було захоплено решту регіону Нагірно-Карабахського конфлікту, що змусило близько 100 000 карабахських вірмен тікати.
Відтоді Алієв утримував низку відомих вірменських ув’язнених. Нещодавно він зіткнувся з критикою за це, а також за свої жорстокі репресії загалом, з боку правозахисників, опозиційних діячів та незалежних журналістів, яких він ув’язнював або висилав десятками, як це сталося з BBC у лютому 2025 року.
Азербайджан чутливий до критики, оскільки прагне добрих відносин з ЄС та Німеччиною. Зовнішньополітичні кола в Берліні припускають, що країна не лише хоче продавати газ і нафту, але й шукає партнерів, які можуть допомогти їй вижити серед Росії, Туреччини та Ірану.
У своєму прагненні до Німеччини Алієв використовував методи, які були настільки ж надійними, наскільки й дорогими. В останні роки двоє членів Бундестагу отримали умовні терміни за отримання хабарів від його режиму, а ще один підозрюваний помер до винесення вироку.
Ці методи зашкодили іміджу країни, і донедавна вони здавались пережитком минулого. Це відповідає зовнішній політиці Берліна, оскільки Німеччина розглядає Азербайджан як важливого партнера. Країна багата на енергетичні ресурси, а її стратегічне розташування дозволяє їй контролювати як північно-південний коридор з Росії через Іран до Перської затоки, так і східно-західну вісь з Європи через Каспійське море до Центральної Азії. Обидва коридори перетинаються трубопроводами, і для Берліна вкрай важливо, щоб вони не потрапили до рук Москви чи Тегерана.
Тому критика Азербайджану досить стримана. З 2022 року Алієв відвідував Німеччину шість разів, а його останній візит у липні минулого року завершився декларацією, в якій вихвалялися «давні та дружні відносини». Обидві сторони пообіцяли сприяти «співпраці в оборонній промисловості» та співпрацювати в інфраструктурних та газових питаннях.
І тут, у випадку з газом, знову з’являється Ханнінг. Німецько-азербайджанський форум, членом ради директорів якого він так довго був, є сферою діяльності азербайджанської енергетичної компанії SOCAR. Нинішній міністр енергетики Парвіз Шахбазов певний час був її першим заступником голови, а керівник німецького представництва SOCAR Ельмар Мамедов також входив до ради директорів разом із Ханнінгом.
Такі контакти можуть бути корисними, оскільки з огляду на зростання цін, азербайджанська нафта і газ важливі для Європи. Однак ці зв’язки також проблематичні, оскільки країну підозрюють у допомозі Путіну обійти санкції. Азербайджан пов’язаний як з Росією, так і з ЄС трубопроводами, і Європейський парламент критикував Баку за придбання одного мільярда кубічних метрів російського газу між 2022 і 2023 роками. У резолюції 2024 року зазначено, що тому існують «значні занепокоєння щодо реекспорту російського газу на європейський ринок». Член парламенту від ХДС Родріх Кізеветтер також вважає «можливим», що Росія обходить санкції за допомогою Азербайджану.
У зовнішньополітичних колах Берліна це занепокоєння вважається перебільшеним. Зазначається, що один мільярд кубічних метрів — це дуже мала кількість порівняно зі 110 мільярдами кубічних метрів, які призначені для транспортування лише трубопроводами «Північний потік» Балтійським морем.
Як повідомляло Інше ТВ, Шпигунський скандал у Федеральній розвідувальній службі Німеччини: колишнього керівника підозрюють у зливі інформації та розголошенні державної таємниці