Пейзажі, портрети, українські хати та ікони, які здалеку нагадують живопис, але створені голкою і нитками. У Рівненському обласному краєзнавчому музеї відкрили виставку вишитих картин Ганни Бабич та її доньки Леокадії Загальської. За цими роботами – історія родини, в якій мистецтво вишивки передається вже третьому поколінню.
Виставку відкрили 13 жовтня. В експозиції представили 35 картин майстринь із Дубенщини: 12 робіт Ганни Бабич та 23 – Леокадії Загальської. Про це повідомило Управління культури і туризму Рівненської ОДА.
Особливість цих полотен – техніка вишивки, завдяки якій нитками вдається передати відтінки, світло й тіні. Зображення настільки деталізовані, що на перший погляд їх можна сприйняти за намальовані картини.
Для Рівненського краєзнавчого музею це вже друга спільна виставка матері й доньки. Цього разу вона стала нагодою згадати не лише їхні роботи, а й історію родини, яка зберігає мистецьку традицію протягом десятиліть.
Від монастирської школи до картин, відомих за кордоном
Історія цієї родини почалася задовго до появи нинішньої експозиції. Ганна Бабич народилася 7 квітня 1909 року в селі Великі Сади на Дубенщині. Рано залишилася сиротою й потрапила до школи при Дубенському жіночому монастирі кармеліток.
Саме там вона опановувала рукоділля. У 1928 році закінчила навчання, а згодом працювала в майстерні, де виготовляли церковні речі для костелів. Також викладала шиття, гімнастику та спів у школі в Дубні. Про цей період її життя розповідають Енциклопедія Сучасної України та матеріали Державного історико-культурного заповідника міста Дубна.
З часом вишивка стала головною справою її життя.
Ганна Бабич працювала в техніці косої гладі. Стібки накладала під певним кутом у кілька шарів. Це давало змогу створювати світлотіньові переходи, відтворювати об’єм і найдрібніші деталі зображення. Там, де художник використовує пензель і фарби, майстриня добирала нитки різних кольорів та відтінків.
Вона вишивала портрети, пейзажі, натюрморти, ікони, рослинні та геометричні орнаменти. Серед її робіт – портрети Тараса Шевченка й Адама Міцкевича, «Дубнівський замок», «Українська старовинна хата», «Маки», «Журавлі».
Твори Ганни Бабич експонували на мистецьких заходах в Україні. Її роботи потрапили й за кордон. За даними Енциклопедії Сучасної України, вони зберігаються, зокрема, у музейних зібраннях Ватикану, Польщі, США, Канади та Італії.
У 1998 році майстриня отримала звання заслуженого діяча культури Республіки Польща. Того ж року, 8 жовтня, вона померла. Їй було 89 років.
Донька продовжила справу матері
Леокадія Загальська народилася 18 липня 1944 року в Дубні. На відміну від матері, своє професійне життя вона спочатку пов’язала не з мистецтвом, а з педагогікою.
У 1974 році закінчила Тернопільський педагогічний інститут. Працювала вчителькою хімії та біології у селі Мильча Дубенського району, згодом – вихователькою дитячого садка у Гайках-Ситенських на Радивилівщині.
До активної творчої роботи повернулася після виходу на пенсію. Прикладом для неї була мати, яка багато років присвятила вишивці.
Про це Леокадія Загальська розповідала журналістам ITV у 2021 році. За її словами, мати не стільки навчала дітей вишивати, скільки показувала власним прикладом, наскільки наполегливо потрібно працювати.
Однією з перших робіт Леокадії стала картина «Зима». Над нею вона працювала майже рік. Згодом з’явилися «Кобзар», «Осінній пейзаж», «Літо», «Троянди», «Польові квіти», «Архангел Михаїл» та інші полотна.
Майстриня створювала не лише пейзажі й портрети, а й роботи, пов’язані з історією рідного краю. Зокрема, вишила прапор Дубна та хоругву для Дубенської гімназії №1.
Із 1996 року її картини представляли на обласних, всеукраїнських і закордонних виставках. Персональні експозиції відбувалися у Рівному, Дубні, Києві, Львові, інших українських містах, а також у Польщі та Чехії.
У 2005 році Леокадія Загальська отримала відзнаку «Найкращий майстер народного мистецтва». Відомості про її творчість увійшли до Енциклопедії Сучасної України.
Третє покоління продовжує родинну традицію
Мистецтво вишивки в родині Бабич – Загальських не обмежилося двома поколіннями.
Донька Леокадії Загальської Світлана Фічук також займається рукоділлям. Про це розповіли під час відкриття виставки в Рівненському краєзнавчому музеї.
Участь у презентації взяли директорка музею Алла Жижкевич, завідувачка сектору етнографії Тетяна Пархоменко, науковиця Державного історико-культурного заповідника міста Дубна Ерна Шевчук, науковиця музею Алла Українець та представники родини.
Леокадія Загальська згадувала матір, розповідала про її творчість і спроби представити роботи Ганни Бабич на здобуття Шевченківської премії. Згадала й власні перші кроки у вишивці.
Роботи обох майстринь відомі не одному поколінню відвідувачів музеїв. А нинішня виставка дає змогу побачити поруч картини матері та доньки й простежити, як одна мистецька техніка розвивалася в межах родини.
Виставка вишитих картин Ганни Бабич та Леокадії Загальської працюватиме в Рівненському обласному краєзнавчому музеї впродовж місяця. Музей розташований у Рівному на вулиці Драгоманова, 19.
Запис Картини, які не малювали фарбами: у Рівному представили роботи трьох поколінь майстринь із Дубенщини спершу з’явиться на 7 днів.