Кружківці — невелике село на Хмельниччині, розташоване в долині річки Ушиця між Миньківцями та Отроковом. Тут збереглися незвичні зразки традиційної кам’яної архітектури, старовинний млин із промисловим обладнанням XIX століття та покинуті оселі, які досі нагадують про життя попередніх поколінь, розповідає «Україна інкогніта».
Історія Кружківців пов’язана і з одним із найнеординарніших землевласників Поділля — графом Ігнацієм Сцибор-Мархоцьким, який наприкінці XVIII — на початку XIX століття створив на своїх маєтностях своєрідну автономію зі своїми правилами та порядками.
«Держава» графа Мархоцького
Наприкінці XVIII століття Кружківці належали графу Ігнацію Сцибор-Мархоцькому. Він відомий тим, що проголосив власні землі незалежною державою та запроваджував на них порядки, які вирізнялися на тлі тогочасного суспільного устрою.
У 1791 році граф ухвалив конституцію Prawa miasta Mińkowiec — «Права міста Міньківці». Документ передбачав місцеве самоврядування, проголошував рівність у правах представників різних конфесій, замінював панщину помірним податком і надавав населенню низку інших прав. У цій своєрідній «державі» навіть використовували власні гроші.
Справу батька продовжив його син Кароль Сцибор-Мархоцький. Однак згодом він долучився до польського повстання 1831 року проти Російської імперії. У відповідь російська влада конфіскувала його маєтності, а автономне утворення припинило існування.
Село, історія якого сягає XVIII століття
Точна дата заснування Кружківців невідома. Письмові джерела згадують поселення з XVIII століття. За однією з версій, воно виникло під час повторного заселення Поділля після масштабних руйнувань другої половини XVII століття.
Відтоді село пережило чимало змін, проте частина його історичної забудови збереглася. Особливу увагу привертають кам’яні елементи традиційної сільської архітектури, виконані з місцевого вапняку.
Млин 1848 року з обладнанням віденської компанії
Одна з найцікавіших пам’яток Кружківців — великий млин, збудований у 1848 році. У його приміщенні збереглося обладнання австрійської компанії Anton Besser, яка працювала у Відні.
Млин був оснащений вальцевими машинами, що давали змогу переробляти зерно різними способами та виробляти борошно кількох ґатунків. Воду для роботи механізмів підводили спеціальним дериваційним каналом.
Згодом у будівлі облаштували музей, де збереглися зразки промислового обладнання фірми Антона Бессера. Ця техніка дозволяє уявити, як було організоване борошномельне виробництво в XIX столітті.
Кам’яні криниці, брами та будинки
Архітектурна своєрідність Кружківців помітна не лише в історичних промислових спорудах. У селі збереглися житлові будинки з кам’яними огорожами, а біля входів на подвір’я — вапнякові стовпчики, які місцеві традиції пов’язують із захисним призначенням.
Окремої уваги заслуговують криниці з цямринами, витесаними із суцільних вапнякових монолітів. Такі конструкції вирізняються масивністю та майстерністю обробки каменю.
Ще одна характерна деталь місцевої забудови — вапнякові портали входів до льохів. Кам’яні обрамлення мають не лише практичне призначення, а й виразну естетичну цінність.
Поєднання кам’яних огорож, стовпчиків, криниць і входів до підземних приміщень формує своєрідний архітектурний образ Кружківців. Подібні елементи характерні саме для цього мікрорегіону Поділля.
Покинуті оселі як свідчення минулого
У Кружківцях залишилися й покинуті будинки, складені з вапнякових блоків. Вони поступово втрачають ознаки колишнього житла, однак усередині ще можна знайти речі, які нагадують про їхніх господарів.
Серед них — фотографії у рамках та ікони, датовані 1960–1970-ми роками. Багато цінних речей із цих осель давно винесли, а предмети, що залишилися, зберігають пам’ять про повсякденне життя людей, які колись мешкали в цих будинках.
Покинуті хати — сумне, але промовисте свідчення змін, які переживає село. Вони нагадують, що історична спадщина — це не лише відомі пам’ятки чи музейні експонати, а й звичайні житлові будинки, криниці, брами та речі, які залишилися після попередніх поколінь.
Кружківці поєднують кілька різних пластів історії: пам’ять про незвичайні суспільні експерименти графа Мархоцького, промислову спадщину XIX століття та традиційну кам’яну архітектуру Поділля. Збережені споруди й деталі сільського побуту роблять це село важливим свідченням історії місцевого краю.